В одномумісті жили два маленьких горобчики Чик та Чирик. Дуже любили вони вихвалятись один перед одним.
Одного сонячного ранку горобчики знову почали вихвалятись. Чик, гордо піднявши голову, сказав:
- Подивись, яке в мене гарне пір'ячко. Воно так і виблискує на сонці.
Чирик відповів:
- Та ти тільки поглянь, які у мене ніжні крильця, тендітний хвостик. Я набагато кращий від тебе.
Чик аж закричав від таких слів. Між горобчиками почалась сварка, яка невдовзі переросла в бійку.
За маленькими хвальками, хитро примруживши оч гав великий чорний кіт Мурко. Чик та Чирик бились так, що аж летіло пір'я. Кі тихенько підкрався і швидко стрибнув за здобиччю. Вхопив горобчиків за хвостики. Перелякані пташенята почали вириватись, і таки полетіли. У Мурка в лапах залишилися лише їхні хвостики. Посідали бідолашні на паркані і мовчать. Нікому не хочеться більше вихвалятись, та і немає чим.
З того часу горобчики жили дружно. А якщо і кортіло деколи похвалитись, то одразу згадували про свої хвостики, які залишились у Муркових лапах.
- Доброго ранку.
- Привіт.
- В мене дуже важливе питання до тебе.
- Яке? В тебе щось сталося?
- Мама з татком від'їзжають у гості до нашої тітки, а мене залишають з бабусею і молодшею сестрою.
- Зрозуміло. Але чому ти так розхвилювалася?
- Мама сказала , що у бабусі дуже багато справ, тому я повинна піклуватися цілий тиждень за своєю сестричкою.
- Це дуже відповідально.
- Так, тому я дуже переживаю. Мені не хочеться засмучувати батьків.
- Ти повинна завжди відповідати за свої вчинки, щоб не трапилося. Це найголовніший крок до відповідального життя.
- Навіть якщо в мене щось не вийде?
- Звичайно.
- Дякую тобі за пораду!
- Нема за що. Хай тобі щастить.
- До зустрічі!
- Бувай.
