Гхліб, трикотаж, оксамит, кетяг Д граніт, долар, іменник, автомобіль
4. У родовому відмінку однини закінчення -а(-я) 1-у(-ю) залежно від значення чи наголосу мало
g
усі іменцкі ч. р. рядка
АЄгипет, Петербург, прибуток, ремонт
Б паркан, Аст, плит, термін
В гіпс, міф, біль, галас
Гаврал, фейлетон, нарис, Афганістан
Дручай, колектив, том, рай
42. У родовому відмінку однини закінчення -а (-я) 1-у(-ю) залежно від значення чи наголосу мар
усі іменники рядка
А лід, Рим, листопад, буряк
Б Єнісей, випадок, хист, конфлікт
В кодекс, загал, долар, мільйон
Гміраж, іменник, штаб, рід
Дшків, гіпс, реманент, мільйон
943. У родовому відмінку однини закінчення -а(-я) і -у(-ю) залежно від значення чи наголосу макт,
усі іменники ч. р. рядка
A Hл, відбій, опік, автомобіль
Б додаток, процент, байрак, екзамен
В камінь, акт, блок, інструмент
ГАлтай, іспит, світогляд, чисельник
ДАжир, уривок, синтаксис, синтез
944. У родовому відмінку однини закінчення -а(-я) i-у(-ю) залежно від значення чи наголосу мають
усі іменники ч. р. рядка
А капітал, зал, землетрус, майданчик
Б кишечник, місяць, достаток, синус
В хист, момент, принцип, відсоток
Г
номер, метр, ідеал, дисонанс
Д двір, спуск, апарат, листопад​

      Розставити розділові знаки слід так:

     Ольгу Косач знають як відому письменницю Олену Пчілку. Значною постаттю у світовій літературі стала її донька – Леся Українка; син Михайло взяв псевдонім «Обачний». Ці псевдоніми придумала Олена Пчілка. Сама вона впродовж життя підписувалася тільки псевдонімом.

      Пояснення:

      Ольгу Косач знають як відому письменницю Олену Пчілку. Значною постаттю у світовій літературі стала її донька – Леся Українка (тире між підметом і присудком); (ставимо крапку з комою, бо вона має стояти між частинами складного речення, поєднаними безсполучниковим зв’язком, якщо ці речення вказують на відносно самостійні події) син Михайло взяв псевдонім «Обачний». Ці псевдоніми придумала Олена Пчілка. Сама вона впродовж життя підписувалася тільки псевдонімом.

Недарма вважається, що праця облагороджує людину. Адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. Уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. ЇЇ рухи красиві та відточені, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. Отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я гаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.
Моя мама  дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.
Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.