Популярність пісні Семена Климовського «Їхав козак за Дунай» безпрецедентна. Її співали вже в середині вісімнадцятого століття. Мотив розлуки козака з коханою дівчиною, образний лад пісні, характер мелодії дають підстави називати її романсом.
У добу романтизму було написано інші тексти, які виконували на мелодію «їхав козак за Дунай». Митці створювали нові варіації на тему української пісні. Це арія Лести в однойменній опері віденського композитора Кауера, опера Кавоса «Козак-віршувальник», вірш Пушкіна «Козак», Варіації для скрипки з оркестром Аляб’єва… 1860 року історик Микола Закревський зауважив, що ця пісня «відома всій освіченій Європі».
1808 року в Чорному лісі під Баден-Баденом місцева знать влаштувала «садове свято», у якому брали участь і гості з Росії. На святі був присутній композитор Христоф Тідге, який, почувши пісню про розлуку козака й дівчини, переробив твір. З того часу німці вважають цю версію української пісні власним фольклорним скарбом.
За обробку пісні «їхав козак за Дунай» узявся сам Бетховен! Композитор був у приятельських стосунках з Андрієм Розумовським, послом Росії в Австрії, який у своєму віденському палаці зберігав велику кількість музичних видань. Андрій Розумовський мав глибокі почуття до землі й культури своїх предків. Пам’ять про Батурин жила в цій родині. Бетховен зацікавився українським музичним фольклором. В його обробці пісня «їхав козак за Дунай» оновилася: голос виконавця зазвучав у супроводі фортепіано, скрипки й віолончелі; маршовість поступилася більш повільним і ніжним тонам.
Чи міг уявити Семен Климовський, що доля виявиться такою прихильною до його пісні, яка облетить усі материки, потрапить до німецького фольклору, що її співатимуть навіть американські ковбої?
Цього літа відбувалося багато веселого і цікавого, але цей випадок особливо запам’ятався всій нашій родині.
Моя мама часто посилає мене в магазин за продуктами і різними дрібницями. Пам’ять у мене не дуже хороша, тому вона постійно пише мені список продуктів на папірці. Ось і того разу мені треба було сходити в магазин на прохання батьків. Але це було літо і ручку з листочком будинку відшукати не змогли. Тоді мама сказала: «Запам’ятай, ти повинен будеш купити тільки три речі: хліб, молоко і шоколадку».
По дорозі в магазин я весь час повторював собі, що мені потрібні тільки три речі. І тут на моєму шляху зустрілися мої друзі. Я вирішив, що покупки можуть почекати, а ось футбол чекати не може.
Через півгодини гри я все-таки вирушив у магазин і все ще пам’ятав про три речі. Повернувшись, я з упевненістю передав мамі пакет, в якому лежали саме три речі: цукерки, масло і шоколад. Мама була дуже здивована цим набором продуктів. Напевно, в моїй голові все перемішалося після футболу, і я вирішив купити саме це.
Пізніше все прояснилося, мені довелося сходити в магазин ще раз. На цей раз вже без футболу. А мама ще довго згадувала цей випадок і сміялася, адже тільки шоколадку я не забув купити.
