#1 ПРОЧИТАЙТЕ. ВИПИШІТЬ ДІЄСЛОВА.
ВИЗНАЧТЕ Б (ДІЙСний, НАКАЗОВИЙ,
УМОВНИЙ), ЧАС, ОСОБУ.
1.Розширюється Всесвіт — аксіома, Мандрують і земні материки. Промацують
радаром астрономи Космічний вир на світлові роки. Братів по розуму Земля
Шукає вперто, летять сигнали в чорну глибину. Мій лист до тебе в білому
Конверті уже не дожену, не поверну.
2. Зажурилась в саду горобина, краплі-ягоди сніг попекли. Не сумуй: навесні
журавлиний знов повернеться вірний твій клин.
3. Учителі, наставники, пророки, хай світяться над вами небеса! (В. Гужва).
4. І що б не сталось, ти завжди зі мною (Н. Нікуліна).
#2
ПЕРЕПИШІТЬ РЕЧЕННЯ, ПІСЛЯ КОЖНОГО
ДІЄСЛОВА ВКАЖІТЬ У ДУЖКАХ ЙОГО
Б, ОСОБУ ТА ЧИСЛО
• 1. Любіть Україну у сні й наяву (В. Сосюра).
• 2. Не зітхай, а працюй, марно часу не гай! Праці щирої жде вже давно рідний
край (Т. Романченко).
• 3. Тільки на правду складаймо надії! (Б. Грінченко).
• 4. Розбудуймо соборну державу! (А. Бортняк)
• 5. Високої істини хай не торкнеться іржа! (Б. Олійник).
#3
УТВОРИТИ ФОРМИ НАКАЗОВОГО
2-Ї ОСОБИ однини и 1-Ї ТА 2-Ї ОСОБИ
МНОЖИНИ НАВЕДЕНИХ НИЖЧЕ ДІЄСЛІВ.
Виростати, мужніти, здолати, жити, стояти, спати, зустрітися, стати​

annaburyak777 умный

  текст на тему "неповторний світ дитинства в поезіях лесі українки":

  леся українка з особливим теплом згадувала своє дитинство. з ранніх років письменниця славилась особливим світовідчуттям, трепетно ставилась до природи, розуміла, що є добром, а що злом. дитинство лесі не було безхмарним, адже його затьмарювала тяжка хвороба.

  дівчинка була терплячою, про що і розповідається у творі "як дитиною, ":   "я була малою горда, – щоб не плакать, я сміялась". у творі "мрії" леся українка згадує себе маленьку та ділиться з читачами найсокровеннішим - своїми мріями та фантазіями. письменниця стверджує: "я любила вік лицарства". світ дитинства лесі українки добрий, світлий та неповторний.

подробнее - на -

писал не !

Кажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш «Мрії»). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів: Тільки дивно, що не принци. Таємницею укриті. Не вродливі королівни Розум мій очарували. Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. Її приваблювати не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “Здайся!”», а переможені. Нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «Убий, не здамся!» Маленька дівчинка Леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. Вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. Можливо саме в них вона вчилася великої мужності. Ця мужність знадобилася їй у житті, допомагала боротися з власною недугою та життєвими негараздами. В іншому вірші «Як дитиною, бувало» маленька мрійниця Леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. Гулі від падіння не викликати сліз. Вона тихо вставата і ніколи не скаржилася на біль від забиття: «Що болить?» — мене питали. Але я не признавалась — Я була малою горда, — Щоб не плакать, я сміялась. Такою була поетеса в дитинстві. Вона поважала в людині гордість і силу духу. Сльози Леся, як і лірична героїня вірша, вважала слабкістю. Але минув час, і вже доросла Леся переглянула свої погляди. Щоб не скінчилася драматична ситуація злим жартом або не зірвалося з уст в’їдливе зауваження: Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись, І, забувши давню гордість. Плачу я, щоб не сміятись. Характер Лесі Українки сформувався в дитинстві. Просто з дитинства вона ввійшла в літературу — як символ мужності, стійкості, нездоланності людського духу.