Дорогий Солдате!
Пише тобі (ім'я) з (9) класу. Я хочу подякувати тобі за твою сміливість і відданість країні. Багато хто боїться йти на війну, але ти ризикуючи своїм життям та покинувши родину, пішов туди заради того, щоб нам спокійно спалось. Заради тебе ми бачимо чисте небо над головою, і за це тобі дуже вдячні.
Ще в давні часи було багато війн. Наша країна бувало, вигравала, а бувало, зазнавала поразки. Але зараз я впевнена/ний у тому, що наша держава, і наші співвітчизники повернуться додому з перемогою. Я знаю де ти, і за яких умов тобі доводиться читати цей лист, тому не здавайся і йди до перемоги. Я вірю в тебе і в твоїх побратимів і бажаю вам чим скоріш повернутися додому, живими і здоровими.
Слава Україні! - Героям Слава!
Слава Нації! - Смерть ворогам!
Объяснение:
Ми йдемо далі й далі дорогою пізнання. Опановуючи складні науки,а от пізнати самих себе нам іноді дуже нелегко...
Найбільше прикрощів завдають нам буденні невдачі, дрібні конфлікти, з яких виникають великі непорозуміння.
Безконфліктне співжиття людей— велике мистецтво. Одначе не настільки велике, щоб ми при бажанні не змогли оволодіти ним, навчитися легко, невимушено застосовувати набуті знання у повсякденному житті.
Життєвий досвід свідчить, що мало бути добрим, треба ще бути тактовним. Чуйність— доброта серця, тактовність— його розум. Поняття ці нерозривні, як нерозривні зміст і форма.
Щоб бути тактовним завжди І всюди, треба знати основи культури поведінки. Без такого знання людина справляє враження невихованої, хоч би якою доброю вона була.
Протягом свого історичного розвитку людство виробило струнку систему правил і норм культурної поведінки, які в різні часи називалися ще етикетом, правилами пристойності, манерами доброго тону. До всіх цих правил треба ставитися так, як ми взагалі ставимося до культури минулого: все краще сприймаємо, все гірше відкидаємо.
