Есе з теми Сміливі завжди мають щастя​

Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Від красних слів язик не відсохне.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Гостре словечко коле сердечко.
Де мало слів, там більше правди.
Діла говорять голосніше, як слова.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
Ком

Сьогодні лісник Петро Іванович збирається до лісу підгодовувати лісових тварин. З ним іде його син Семен з друзями та подругами:  Оленкою, Катрусею, Іванком та Тарасиком. Діти зробили годівнички і хочуть повісити їх на даревах, щоб пташкам, які зимують у лісі - наприклад, синичкам та снігурам - завжди було де попоїсти. Діти допомагають ліснику покласти сіно та кукурудзу у спеціальні ясла під дахом, зроблені для того, щоб іжу для тварин не засипав сніг. Скоро до цих ясел придуть лосі та дикі кабани. Діти вже розвісили годівнички та насипають туді зерно та насіння. Не забули і про лебедя, що зазимував у ставочку неподалік - йому принесли хліба.