28. НЕПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні А Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.
Б Спитай себе, дитина, хто ти є, і в серці обізветься рідна мова; і в голосі яснім ім’я твоє просяє, наче зірка світанкова.
В У тебе, козаче, такі дивні карі очі, яких я ще зроду не бачила.
Г Крім вогню, хлопче, треба мати ще й витримку.
Д Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.
29. НЕПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Шуми, вітер, шуми, буйний, на ліси, на гори.
Б Листоноше, у нелегкі часи Другої світової війни тебе чекали з нетерпінням та острахом водночас.
В Зараз ви кажете надзвичайно цікаві речі, Григорію Павловичу.
Г Піди, Марусю, піди, моя голубко, вибери моє збіжжя.
Д Скажи, Україно, звідки могутність незламна твоя?
30. НЕПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Ти чого це, дівко, на вулицю носа не показуєш?
Б Добридень, квітне, повелитель квіту.
В Понеси мене на крилах, радосте моя, де на пагорбах і схилах сонця течія.
Г Здрастуй, пташечко маленька, звідкіля ти, звідкіля?
Д Нехай живе поезія, мій друже.
31. ПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Не шуми ти, луг, і не гасніть, далі!
Б Ти припав, мій син, до лиця мудрої кринички польової.
В Мій отчий дім незабутній, зі мною скрізь твоє тепло.
Г За руку беру тебе, слово, як юнку, як рідну дитину, на руки беру.
Д Командир, хай поблизу Дніпра відпочине воїна душа!
32. ПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Розкажи мені, сивий діду, про твої пережиті дні.
Б Неси мене, коне, до рідної хати.
В Зацвітай, моя синя квітка, не хилися та не в’ялися, не губи своєї сили.
Г Зрадний твій покров, лукава ти, весняна ніч!
Д Браття і дружина, краще ж нам потятим бути, ніж в полоні гинуть!
33. ПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Батько, хоч не рідний, то названий, я не знаю, як вам і дякувати за вашу раду.
Б Оставайтеся здорові, мої високії тополі і хрещатий мій барвіночок.
В Вийся, жайворонок, над полями, розважай людську тугу ти піснями.
Г Дивіться, чоловіченьки, які в мене черевиченьки.
Д У світ широкий навпростець ти веди мене, надія!
