а що шанують пісні Марусі Чурай? Хочеться почати влучними словами знаменитої на весь світ Ліни Костенко : «Маруся Чурай – художня, високообдарована натура, творець пісень , які славнозвісні українському народу». Не погодитися з нею не можливо. Вона сказала наче у воду гляділа. Маруся Чурай гідна дочка свого народу, за що надовго увійшла в народну пам’ять. З першого погляду можна сказати, що Маруся була керована палким почуттям кохання та отруїла свого коханого Гриця. За що її було звинувачено у вбивстві. Але глибше проникаючись її життям ми бачимо, що це зовсім не так. Насправді Маруся Чурай зілля приготувала для себе, не витримавши болю від зради коханої людини, а Гриць Бобренко випадково випив зілля. За це її було притягнуто до суду. На ньому Марусі винесли жорстокий вирок – смертна страта. Але мудрий гетьман Богдан Хмельницький скасував своїм наказом безглуздий вирок. Пісні Марусі Чурай вчать любити та цінувати життя. Шанобливо ставитися до людей та речей, які варті уваги. Українська піснетворця відома майже у всьому світі. Її пісні ллються рікою та западають у душу. Вони надихали тоді козаків, а зараз воїнів на патріотичні почуття. Вона виховую любов до Батьківщини. Ці пісні є скарбом нашого народу. Вони цінні тим,що покликані зміцнювати дух та утверджувати національну гідність.
1) Я все б зробив за сюю плату,
Та вітри всі порозпускав:
Борей недуж лежить з похмілля,
А Нот поїхав на весілля,
Зефір же, давній негодяй,
З дівчатами заженихався,
А Евр в поденщики нанявся, —
Я к хочеш, так і помишляй!
2) Венера низько поклонилась
І з панотцем своїм простилась,
А він її поціловав.
3) Плив-плив, плив-плив, що аж обридло,
І море так йому огидло,
Що бісом на його дививсь.
4) Бандура горлиці бриньчала,
Сопілка зуба затинала,
А дудка грала по балках;
Санжарівки на скрипці грали,
Кругом дівчата танцьовали
В дробушках, в чоботах, в свитках.
5) В обох підківки забряжчали,
Жижки од танців задрижали,
Вистрибовавши гоцака.
6) Троянці добре там курили,
Дали приманку всім жінкам,
По вечорницям всі ходили,
Просвітку не було дівкам.
7) Дидона ж мала раз роботу,
Я к з ним побігла на охоту,
Та грім загнав їх в темний льох...
8) Еней же думав, що вже спала,
І тілько що хотів дать драла,
Аж ось Дидона за чуб хвать.
9) Нема на світі мні покою,
Не ллються сльози із очей,
Для мене білий світ єсть тьмою,
Там ясно тілько, де Еней.
10) Вкруг неї полом'я палало,
Покійниці не видно стало,
Пішов од неї дим і чад!
Объяснение:
