ответ:Недалеко від міста Чигирина, над річкою Тясмином, під великим лісом
притулився хутір Хмельницьких на ймення Суботів. Заснував його Богданів
батько, Михайло. Ходили там табуни диких коней, сайгаків, турів. Далі, ближче
до моря, випасали свої отари овець і табуни коней волохи, турки, татари.
Гарно було тут господарювати, але небезпечно. Михайло Хмельниченко
поставив двір міцний, завів господарство, жив заможно, у достатках. З дітей
один тільки син Богдан Зиновій виріс. Меткий хлопець удався, сильний, як
вогонь, скорий, розумний і дотепний, сміливий і завзятий.
Підучивши вдома, батько послав Богданка в Галичину, в колегію. Там
учив він, окрім різних предметів, найбільше латинської мови, бо нею тоді всяке
діловодство велося по судах, по урядах.
Тягло його на Дніпро, у безкраї, сповнені свободою степи. Пішов на
Запорожжя, на Січ, бо там найліпше можна було навчитися воєнного ремесла,
стати досвідченим вояком, нещадним до своїх ворогів.
Объяснение:Вот текст)
Объяснение:
Для мене найближча людина - моя найкраща подруга Василина.
Вона дуже весела дівчина й має добру вдачу. Василина завжди мене підтримує й завжди мене вислухає. Моя подруга має гарні оцінки, й іноді здається, що скільки б нам домашньої роботи не задавали, василині буде мало. Вона , як-то кажуть, легка на підйом. Але з тим, і відповідальна. василина має блакитні очі й біляве волосся. Вона дуже висока, й тому. коли ми були разом у дитячому садку, ії вес час дражнили. Та василина не звертала на це уваги, й замість того щоб плакати, вона пропонувала цим дітям якусь чи до чи дружбу.
