Наведіть 8 прикладів речень з евфонічними чергуваннями (у – в, і – й, з – із – зі – зо).

Поразка - це наука, ніяка перемога так не вчить

Зробіть висновок, користуйтеся планом.

Перш ніж світ дізнався про культову письменницю Джоан Роулінг, їй відмовило безліч видавництв. Така ж історія повторювалася з багатьма авторами бестселерів, кіноакторами, музикантами, бізнесменами. І лише ті, які знайшли в собі сили йти до мрії крізь всі перешкоди, стали світовими легендами.

Пам'ятайте про те, що помилки трапляються, а не помиляється тільки той, хто не діє. Як би не склалася ситуація, в ваших силах обернути її собі на благо. Зрештою, помилка - це всього лиш черговий б, який не працює.

Приклади

1

Головний герой повісті "Біле ікло" Джека Лондона - дикий звір, який бився на рингу, розважаючи людей. Біле Ікло – а саме так і звали вовка, був відважним і нещадним воїном, сильним, жорстоким і спритним. У нього були великі, міцні і гострі ікла, навички боротьби і виживання. Крім того, він був набагато розумніший за всіх собак. Але одного разу він все ж таки програє, і мало не помре.

Але він виживе, поступово він звикне до нового хазяїна і буде щасливим.

2

Головний герой оповідання "Запах думки" Роберта Шеклі залишився без корабля, без їжі, без зброї, без зв'язку; зустрівся з новим видом «вистежування» здобичі (за до телепатії); опинився на крок від загибелі. Розраховував лише на себе, на свій розум; не розгубився, не впав у відчай, став гати, напружено думати, аналізувати, шукати вихід.

3

Швейцарський тенісист Роджер Федерер не зациклюється на поразках і рухається тільки вперед. Так він впорався з поразкою у вирішальному матчі Вімблдону. Нагадаю, Роджер мав подвійний матчбол в п'ятому сеті фінальної зустрічі з Новаком Джоковичем, однак програв чотири розіграши поспіль. Згодом на вирішальному тай-брейку швейцарець програв і титул.

"Як я справляюся з такими речами забуваю про них і йду вперед. Я завжди намагаюся підтримувати свій максимальний рівень тенісу - це головне."

Якщо ви програєте, це, звичайно, неприємно. Але це не підстава на роки занурюватися в депресію і в стан «вічно скривдженої» людини, у якої колись не виправдалися очікування. Уявіть собі, що футболісти або хокеїсти після кожного програшу були у депресії. Яким би був наш спорт? А він не такий. Сьогодні програли, завтра - виграємо. І все, підстав для переживань немає.

Але поразка загартовує людину, робить її стійкішою.

Уявімо, що відчувала у момент програшу кандидат на посаду президента США, Гілларі Клінтон. У 68 років вона, яка не приховує проблем зі здоров'ям, проводить виснажливу передвиборчу кампанію. До останньої хвилини вона вірить, що перемога в кишені, і в день виборів уже хвалиться купленим шампанським, яким збирається відзначити тріумф. І тут з-під самого носа відводять те, до чого вона йшла все життя.

Хілларі Клінтон стала першою жінкою-кандидатом, висунутою на посаду президента великою політичною партією. Незважаючи на здобуття більшої кількості голосів на всенародних виборах, Клінтон програла за кількістю виборників супернику від Республіканської партії Дональду Трампу.

Термін «поразка» говорить про те, що ви брали участь в боротьбі і не перемогли. Так буває. А далі все залежить від того, як ви оцінили ситуацію, що склалася.

Объяснение:

держи

Відомо, що яскравою, помітною і доволі ваго­мою є зовнішня велич людини — становище її в при­роді та в суспільстві. Проте зовнішня велич нічого не варта, якщо не спирається на внутрішні якості люди­ни, які являють цінність самі собою, незалежно від зовнішнього становища. У чому ж полягає внутрішня велич людини? Зві­сно, насамперед у розумі людини. Проте, на мою ду­мку, не тільки в ньому велич. Величною є йдуша людини. Ця велич не така яскрава і помітна здалеку. Проте з любов’ю ми згадуємо тих, хто щиро вірив і вірно кохав, хто відзначався вірністю своєму обов’язку, ніжністю і любов’ю, лагідністю і велико­душністю, безкорисливістю і самовідданістю. Як сві­дчення цього згадаймо роман О. Гончара «Собор», у якому письменник закликає «берегти собори душ своїх», чимало уваги приділяє зображенню духовної краси, величі людини і викриває негативні її прояви. Духовно багатими і чистими, величними постають перед нами Єлька і Микола, Вірунька й Іван, Ізот Ло­бода і Ягор Катратий. Розвинувши розумові здібності, але занедбавши моральність, людина стає черствою, жорстокою та егоїстичною, про що свідчить у романі таке уособ­лення непорядності, як Володька Лобода. У сутичці з тими, «…що без соборів у душі», Микола Баглай постає перед читачем «як той біблей­ський юнак, що вигнав осквернителів з храму». Отже, велич людини полягає не в розкоші, не в славі, не в кар’єрі, а в щедрості, досконалості її душі. Тож для моральної величі людини, як і для розумо­вої, — безмежне поле діяльності й постійного розви­тку. Але моральна велич ширша, бо вона доступна кожному, тоді як вершини розумового розвитку є до­лею талановитих.