Діалог на тему духовна культура Українт​

Ось настала золота осінь.Сама красива і мальовнича пора року.Осінь любить жовті,червоні,оранжеві фарби,а як любить вона обсипати все золотом.ось приходиш в березовий гай,і не можеж відвести очей,все в золоті .
Золотом обсипає осінь і парки,особливо липи.деш і радієш такій красі.І починаєш розуміти,чому поети так любили оспівувати осінь.А іноді просто слівнемає,ну неможливо описати всю ту красу ,яка відкривається перед тобою.
Гуляєш по парку і не можеж нагулятися,так не хочеться залишати цю красу.Дуже красиворано вранці , коли гарна погода.Золоті дерева просто сяють на тлі яскравого блакитного неба.Не можна не захоплюватися природою,немає нічого прекраснішого неї.Ах!Як здорово,просто дух захоплює від усієї цієї пишноти.
Золота осінь не йди,порадуй нас ще трошки,Але,на жаль,це час дуже короткий, і ось вже через тиждень,дерева починають скидати своє вбрання.А як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще помилуватися мальовничими,золотими пейзажами.
я це все від руки писала.

Недалеко от Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах. На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють левади. На високих гривах гір кругом яру зеленіє старий ліс, як зелене море, вкрите хвилями. Під однією горою, коло зеленої левади, в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша

(Іван Нечуй-Левицький , "Кайдашева сім"я")