Степан, вільний і винахідливий козак, жив у містечку Городищі. Вершини, стрімкі й неприступні, громадилися обабіч уторованої дороги. Графу Потоцькому хотілося створити диво, небачене у світі, неповторне, незвичайне. В уяві стояв полонений січовий стрілець, безборонний, з величезними кулачищами. Дитя, холодне й голодне, було відгороджене від усіх важкими стінами глухоти й німоти.
