Казка про зернятко. Текст – розповідь. Маленьке зернятко потрапило восени під велику грудку землі. Затишною та рідною хатинкою виявився цей прихисток. Не понесе його більше в далеку дорогу буйний вітер. Теплий дощик не забував його та напував своїми кришталевими краплями. На благодатній землі проріс тендітний паросток. Якось залетів сюди вітер, не побачив він більше зернятка, тому не зміг віднести його далеко. Міцно тримається паросток корінцем рідної домівки та щасливо усміхається. Швидко промайнула весна, за нею пройшло тепле літечко. Виріс паросток. Весело вітається золотим колоссям. Минуло багато часу і заколосилась навкруги велика пшенична сім’я - безкрайня золота нива. Кольорами прикрасили її нові друзі – волошки, маки та ромашки.
Почався дощ. Невеликі капельки падали з нема. Здається в цьому немає нічого особливого, але прислухавшись можна почути його розмову. То про що ж розповідає мені дощ? Може, він перенесе мене в чарівну казку, в якій оживають іграшки і здійснюються всі дитячі мрії? Розкаже Про те, як швидкоплинний час і як важливо встигнути бути щасливими саме зараз, а не колись потім. У моїй пісні дощу звучить дитячий сміх і радісні крики, в ній немає місця тиші - ну і нехай! Адже звук дощу нагадує мені про те, що мої улюблені люди - це найголовніше, що є у мене в житті.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
