Объяснение:
Повість "Климко" переносить нас у тяжкі часи фашистської окупації України. Війна принесла як українцям, так й іншим поневоленим Німеччиною народам хвороби, знущання, голод, смерть. Багато дітей залишилося без батьків, без житла, тому самостійно змушені були шукати помешкання, їжу, одяг. Вони працювали за верстатами поруч із дорослими, не знаючи сну й відпочинку, деяких із них вивезли до Німеччини.
Саме на цей складний час припадає дитинство майбутнього письменника Григора Тютюнника. Війна застала хлопця на Донбасі, а голод змусив його повернутися на Полтавщину, до матері, тому повість "Климко" можна вважати певною мірою автобіографічною. Сам письменник — Григір Тютюнник — був одним із тих підлітків, які опинилися в часи війни перед щоденною смертельною небезпекою. Але ця автобіографічність не означає абсолютне відтворення хроніки життя письменника. Герой повісті "Климко" йде не на Полтавщину, а по сіль, щоб потім продати її і врятувати від голоду улюблену вчительку та себе з другом. В основі твору — враження письменника від того пам'ятного походу дитини тяжкими дорогами війни.
Климко залишається сиротою, виховується у дядька, але той гине від фашистської бомби. Життя змусило хлопця рано подорослішати: він серйозний, відповідальний, хазяйновитий. А після смерті дядька йому довелося покладатися тільки на себе. Мабуть, саме тому і Климко, і його друг Зульфат — чутливі й до чужого горя. Самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку Наталію Михайлівну з малою донькою Олею. Зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, Климко вирішив іти у Слов'янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. А йти треба аж 200 кілометрів! Можливо, якби це було потрібно тільки йому, хлопець не наважився б іти в небезпечну мандрівку, але Климко готовий терпіти холод і голод заради друга, заради улюбленої вчительки з немовлям.
Лінь - це бездіяльність, відсутність мотивації до вчинків і виконання різних завдань. Лінь - це те, що в нас в голові. І щоб боротися з цим, я роблю декілька речей: читаю книги, відпочиваю на природі, стараюся займатися улюбленою справою та ставити для себе цілі. За до книг і відпочинку на природі я набираюся натхнення і моральної енергії. Якщо я займаюся улюбленою справою, то наповнююся ентузіазмом, а ставлю для себе цілі, тому що "стояча вода тухне". Тобто, якщо я не буду спрямовувати свою енергію в конкретне русло, то вона буде застоюватися всередині і викликати неприємний стан такий як постійна тяга до сну, навіть, коли я не втомлений. Отже, такими я перемагаю свої лінощі й вам раджу спробувати, якщо вас поглинає бездна під назвою "лінь".
