1.собака стояв на причалі і безвідривно дивився у море, на вітрильник.2.величезна пінява хвиля несподівано з громовим гуркотом ударила об берег.3.я побачив, що на причалі не стало собаки.4.він бив передніми лапами по воді, намагаючись урятуватися, скавучав, благав . 5.тільки собака проплив на метр чи на два до берега, як нова хвиля відкидала його назад.6.я швидко роздягнувся і кинувся у воду було важко. разабрать в предложениях дієслова як частину мови.

Як чудово на прогулянці в зимовому лісі! 

Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється. 

Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш. 

Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки. 

Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь. 

У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку. 

Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка. 

Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі. 

Наталоччин - подвоєння  відбувається при збігу однакових приголосних на межі значущих частин слова (суфіксів -оч-, -чин-).

 

Невістчин - у групах приголосних стц, стч на письмі спрощення не відбувається, а лише у вимові [невішчин].

 

Радістю - у називному відм.однини іменник радість закінчується на два приголосних

cть, тому подовження не відбувається.

 

Нескінчений - префікс с- пишеться перед к, п, т, ф,х. Дієприкметник нескінчений пишеться  з  н.

 

Невблаганний - приголосний н подовжується у наголошених суфіксах - енн-, -анн-

у прикметниках , які вказують на більшу, ніж звичайно, міру якості.