Відповідь:
1) Дiвчата бiгли не чуючи нiг. 2) Троянди, грiючись на сонцi нескупiм, нам серце радують вiдродженям своїм. 3) Щовечора зiрки в далекому просторi манливо миготять, хвилюючи серця. 4) І я, заплакавши, назад поїхав на чужину. 5) Спiвають iдучи дiвчата, а матерi вечерять ждуть. 6) А я стою, похилившись, думаю, гадаю. 7) На деяких возах сидiли або, обпершись, лежали чумаки. 8) Хлопець бiжить не озираючись. 9) Сонце, умившись дощами, весело усмiхалося з неба. 10) Не сиди склавши руки, то й не буде скуки.
троянди - множина, називний відмінок, у множині роду немає
на сонці - однина, місцевий відмінок, середній рід
серце - однина, знахідний відмінок, середній рід
відродженням - однина, орудний відмінок, середній рід
Відповідь:
Вiн дуже гарно смiється, хапаючись руками за тин, ворота, рiжок хати чи дерево, а коли нема якоїсь пiдпiрки, тодi нею стає його присохлий живiт.
В божому храмi страшенно пахло свiжовиробленими кожухами i розiгрiтим воском.
Нижче, лiворуч, був рай, обнесений товстелезним кам'яним муром.
Я ще раз зiтхнув — це i для себе, i щоб дiд iв мене, безчобiтного, — та й, думаючи своє, почав витирати ноги об прочовганий жорник, що лежить бiля нашого порога.
Навiть коли його маєтки записували в Сiльрадiвськi книги, чоловiк доводив, що вiн не бiдняк, а середньомаючий хлiбороб.
(Усі речення взято з повісті "Гуси-лебеді летять..." Михайла Стельмаха
