Велика Вітчизняна війна… Страшна війна ХХ століття, пекуча рана, яка болить досі чи не в кожній родині в Україні. Воїни-переможці проявили чудеса героїзму, стійкості, мужності, билися за кожний клаптик рідної землі до останньої краплі крові, вистояли і перемогли. Для України ціна тієї перемоги жахлива – мільйони людських життів, зруйнована економіка. Кожен другий воїн поліг у боях, кожен другий з тих, хто залишився у живих, був поранений. Гоїлися рани, зростали повоєнні покоління… 65 років тому земля нашої нині незалежної держави була звільнена від завойовників. Все менше залишається учасників, ветеранів війни. Честь їм і шана живим! Вічна слава загиблим! Хай не згасає пам’ять про героїв!
Ми пам’ятаємо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об’єднані Нації. Не забуваємо: той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона – запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться.
Друга світова війна стала найбільш кривавою в історії людства. Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також усіх жертв.
День пам’яті та примирення та День перемоги символізує не тріумф переможців над переможеними, а має бути нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Вона скінчилася і найважливішим її підсумком має бути не перемога, а мир.
Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини. Ціною цього стали надзвичайні втрати українців і громадян України інших національностей упродовж 1939–1945 років. Найтяжчі – демографічні, які оцінюють у 8–10 мільйонів осіб.
Трагедія Українського народу в роки Другої світової полягала в тому, що на час початку війни він був розділений між кількома державами. Українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси і вбивати інших українців. За панування над Україною воювали дві тоталітарні системи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя. Кожна сторона протистояння намагалася продемонструвати на наших землях прихильність до українства. Однак єдиним справді українським суб’єктом у роки війни був визвольний рух – передовсім, Українська повстанська армія.
У Другій світовій війні Україні випала героїчна і разом з тим трагічна роль. Єднання суспільства навколо усвідомлення цієї істини й надалі сприятиме ефективному протистоянню зовнішнім викликам та загрозам.
Сьогодні Україна, як і у роки Другої світової війни є епіцентром протистояння агресору. Україна є важливим чинником європейської безпеки у протистоянні російській агресії
Я все життя знав, що хочу жити в Києві. Це місто надихає мене своєю красою та атмосферою. Мені подобається стрімке і непередбачуване життя, яким живе столиця.
Київ викликає в мені багато незвичайних почуттів. Я пишаюся цим красивим і величним містом. Я люблю Хрещатик, бо на ньому завжди багато веселих людей, туристів, які захоплено кружляють, фотографуючи величну архітектуру та просто радіючи, що мали змогу відвідати це прекрасне місто.
Столицю України справедливо називають одним із найзеленіших міст миру. В ній є багато парків, лісів, садів, які складають більшу її частину. І це так надихає. Бо коли тобі треба побути на самоті, ти з легкістю можеш відвідати одне з цих чудових місць і відчути всю красу навколишнього світу. Це створює яскраве полум'я в моєму серці і робить мене щасливим.
Діпро — велична ріка,яка є символом історичної долі українського народу. Вона завжди привертала увагу та надихала тисячі людей. Дніпро не залишив байдужими навіть багатьох письменників та поетів, літописців та мандрівників. Дивлячись на нього, стає легко на душі, і ти одразу забуваєш про проблеми та жахіття реального світу. Той, хто має можливість відправлятися на берег Дніпра — щасливий. Бо це справді прекрасне місце для відпочинку чи роздумів. Можна годинами милуватися красою ліній Софійського Собору, або витонченими церквами Києво-Печерської Лаври, вигляд на які в усьому блиску позолоти її куполів відкривається при в'їзді до старішої частини міста через міст Патона.
Отже, в майбутньому я бачу себе в Києві, бо там я буду відчувати себе щасливим та спокійним, знаючи, що я в тому місті де завжди мріяв бути, там, де сама атмосфера надихає мене на великі вчинки та створює яскраві вогники в моїх очах.
