Майбутнє нашої держави – це наше з вами майбутнє, тому не треба відноситись к цьому халатно і не замислюватись над цим.
В нашому житті сьогодні багато недоліків. Треба щось робити з ними, а не бути просто ігачем.
Потрібно засуджувати їх, але, звичайно, цього замало. Кожен з нас повинен усвідомлювати свою значущість для країни, не бути байдужим. Можливо треба йти на майдан, як зараз роблять багато людей, і відстоювати свою точку зору, або організовувати страйки та писати в пресу, якщо нас щось не задовольняє, впевнена, це змусить
верхи нашої країни звернути увагу на наші прохання: підняти зарплату, покращити умови життя .
На мою думку, окрема людина зобов’язана прожити щасливе гідне життя. Бо, щоб, коли вона згадала все, їй було не соромно. Людина, як найрозумніше створіння зобов’язана дарувати все своє душевне тепло, незгасний вогник свого серця служінню людям. Тих, хто хоче тільки спокійного життя для себе, важко зрозуміти.
Кожен з нас має бути духовно сильним і морально чистим, творити добро в країні, нехай воно буде навіть маленьким. Все починається з того, що треба запропонувати місце інваліду та старому в транспорті, припинили
Україна – благословенний край. Буяють тут зелені сади, наповнюють груди вільним повітрям безмежні степи, пливуть із минулого в майбутнє могутні ріки, зливаються з горизонтом золоті хлібні поля.
Хліб… Здавна в Україні вирощували його, шанували, називали святим. Хліб на столі – символ добробуту й гостинності.
У народі завжди казали: “Хліб – усьому голова”.
Український народ споконвіку вирощував на своїй землі хліб. Важкою була праця хлібороба, але й почесною. Посіяний, вирощений, скошений, змолочений, спечений, хлібзберігав у собі тепло долонь хліборобів, їхню любов до землі й до людей.
Наш народ певен: не біда, як є хліб і вода! З хлібом не будемо голодними, вода не дасть нам загинути, бо вона – початок усього. Вона вирощує трави й дерева, напуває звірів і птахів, дає життя людині. В Україні багато річечок і великих рік, які напувають наші поля, ліси, дають питну воду містам.
Але в наш час, на жаль, якісної питної води стає все менше й менше. Забруднені промисловістю водоймища стають небезпечними для здоров’я людей. Гинуть маленькі річки, висихають струмки.
Нам поки що вистачає питної води, а чи вистачить нашим нащадкам?
Безмежнасолодка вода!
Ми з нею багаті, щасливі.
O будьмо ж усі бережливі!
Як зникне солодка вода,
Сльозами солоними світ зарида.
Хліб і вода – вони потрібні нам. Тому нехай будуть наші ріки глибокими й чистими, нехай напувають вони родючу землю, на якій завжди колихатимуться безмежні пшеничні поля!
