Відповідь:
«Червону руту» вже співав увесь світ.
І, може, саме тієї миті, коли в радіо- чи телепередачі, в кафе чи ресторані, в сільській хатині чи міському парку звучала ця незбагненна мелодія, горло її автора і композитора Володимира Івасюка все тугіше затискував зашморг…
Мине довгих три тижні, львівська міліція опитає чимале число людей, котрі були особисто знайомі з митцем — чи не знає хто, де перебуває композитор? — батько, мати і сестри, як і дівчата, котрим він устиг подарувати чоловічі пестощі, не одного разу втиратимуть непрохану сльозу, з екрана, зі сцени, через супутниковий зв’язок знов і знов звучатиме, немов кличучи свого творця відгукнутися, його «Червона рута», — а він, її автор, напіввисітиме-напівстоятиме (ступня його лівої ноги буде напівзігнута, підошва й каблук упиратимуться в землю, права ж нога буде напівзігнута в коліні) на і біля сімнадцятиметрового бука у Брюховицькому лісі на околиці Львова. Напіввисітиме-напівстоятиме (мертвий, холодний і страшний!), закам’янівши, здавалося, навічно, мов закарбована у віки його «Червона рута».
Пояснення:
Зазвичай у рекламі алкогольних напоїв та тютюнових виробів розповідається про впевненість в собі, шлях до мети, авторитет з боку товаришів. Насправді ж власників такого бізнесу цікавить лише те, аби ви придбали товар, і тому вони наводять історії з життя відомих людей, при цьому не згадуючи жодного слова про цигарки та алкоголь. Таким чином глядачеві навіюють думку про те, що як що він вживатиме це, то одразу отримає славу, багатство, увагу. На стратегії такої реклами не можна вестися, оскільки дуже важливо берегти своє здоров'я.
