Спляча красуня с великой литерой?

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий

Сьогодні я дивилася вся фільм зоряні війни
у моєї бабусі в селі є кіт якого звати савка , він ловить мишей
учора на небі я бачила сузір'я Плеяди
на канікулах з мамою ми літали віддихати в у Францію , саме більше мені сподобався Париж де ми відвідали лувр і бачили картини вінсента Ван гога
мої батьки покорили гору ай Петрі
у школі відбувся конкурс шевченківська поезія
у мого однокласника мати героїня у нього в сім'ї 5 своїх дітей і 6 прийомних
сьогодні я отримала медаль за досягнення
ми були на концерті людвіга Ван Бетховена