Які риси традиційних народних пісень мають коломийки​

1. Підмет - пісня, присудок - співається. Під. - Вона, присудок - складається.

2. Підмет - пісня, присудок - є, підмет - ніхто, присудок - не захмарить.

3. Підмет - Ми , присудок - не забудемо, підм. мати, присудок- навчала.

4. Присудок- стане, підмет - пісня , присудок - загляне.

5. Підмет - лихо, присудок - сниться. підмет - ми, присудок. - заспіваймо.

Сполучники:

1. та - з'єднує дві граматичні основи.

2. Доки - спол. підрядності.

3. Що - В ролі займенника. (що - яка-пісня )

4. Як - сполучник підрядності.

5. А сполучник сурядності.

 відношенням до інших предметів, дії чи обставин (липовий чай, срібна ложка, ранкова зарядка).

●присвійні прикметники виражають постійні, небезпосередні ознаки, які характеризують предмет за належністю до конкретної особи ( мамині руки, Оленчина книжка, Шевченкові поезії).

●існують переходи прикметників з однієї групи в іншу: 1)перехід відносних у якісні прикметники ( золоті руки- якіс.прик., золота обручка- віднос.прикм.; шоколадний колір- якіс.прик., шоколадний торт- віднос.прик.); 2)перехід присвійно-відносних у якісні прикметники (лебедина шия- у знач. ”довга шия”, орлиний ніс- у знач. “довгий, прямий ніс”).

Учні мають уміти:
-визначати значення прикметників (до якої групи за значенням відносяться);
-визначати морфологічні ознаки прикметників;
-визначати синтаксичну роль в реченні;
-знаходити в реченні прикметники певної групи;
-орієнтуватися у переходах прикметників з однієї групи в іншу, правильно визначивши значення прикметників;
-уміти використовувати різні за значенням групи прикметників у монологічному і діалогічному мовленні (при побудові діалогів та монологів).

Дидактичний матеріал:

№1. Прочитайте текст. Чи знайомі ви з автором оповідання? З якими творами цього автора ви вже ознайомились? Чи багато вам зустрілося при читанні прикметників? Знайдіть прикметники у текстіі і випишіть їх. До якої групи за значенням належать ці прикметники?Який тип мовлення застосований у цьому уривку? Чому?
 
  По цім боці Дунаю, де розкинулось місто, над самою річкою сиділо двоє людей. Один із них був одягнений у широкі сині шаровари та молдуванський сюртук. Від білої шапки, насуненої мало не на брови, виразно відбивалось смугляве енергічне обличчя з орлиним носом, з трохи грубими устами під чорним вусом, з карими очима, що, повні смутку й задуми, визирали з-під густих брів.
  Товариш його насамперед впадав у вічі буйним рудим волоссям на голові, довгими розкуйовдженими вусищами та густою бородою,що, мов щітка, стирчала рудою щетиною. Бліде обличчя його було зібране в дрібненькі зморшки і майже не оживлялось мутними сивими очима.
  Подорожні щойно викупались. Рудий розгортав ще мокрі вуса та застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж сірими штанами, старими капцями на босу ногу та заяложеним синюватим кашкетом складала його мізерну одіж.

(Уривок із оповідання М. Коцюбинського «Помстився». Коцюбинський М. Твори: В 2 т. – К.: Наукова думка, 1988.-Т1.)

Прогнозована відповідь учня:
Учень має відповісти, що він знає особистість автора, адже вже вивчав на уроці літератури його творчість, зокрема читав такий його твір як «Ялинка».