Здається, ще тільки недавно зріли абрикоси, а день був розпечений і млосний від сонця, аж ось непомітно підкралася осінь. Вересень. Який він ще схожий на літо! Ще так само, чи майже так само світить і гріє сонце, ще повно зелені в лісах і на луках, свіжих овочів на столі, яблуневих пахощів у садах. Та ось ти помічаєш, що день, який нещодавно був нескінченно довгим, став помітно меншим, а вечоріє так швидко, що не можеш збагнути: «Як це так, тільки що був день, а вже ніч». А ночі! Хіба такими були літні ночі? Вони були приємними, як тепле молоко. А тепер кожна ніч холодніша за минулу.
Але найголовніше в осені – це запах, ні з чим не зрівняний запах осені. Так пахне прохолода помножена на аромат чорнобривців із ледь помітним вкрапленням запаху сухого листя. Його ще дуже мало, цього листя, і тому його запах ще не дуже чіткий, але з кожним днем він ставатиме виразнішим, аж поки не заглушить своєю димною терпкістю інші аромати осені.
Объяснение:
