- Доброго ранку, Віко.
- Дорого, Дмитро! Що нового?
- Вчора ввечері прочитав одну кіноповість О.Довженка "Зачарована Десна" . Ти щось чула про неї?
- О, так, мені сподобався цей твір. Він з одного боку доволі кумедний, а з іншого - освітлює такі філософські теми...
- А тобі хто більше сподобався - дід Семен чи батько Сашка?
- Навіть не знаю, воно мені однаково симпатизують. Проте я не зовсім зрозуміла, чому діда порівнюють з Богом - це так дивно.
- Ну, розповідь йдеться від маленького Сашка, а діти своїх батьків або близьких вважають майже за богів. Тому таке порівняння доволі логічно.
- Знаешь, так, це має значення. Мені не дуже сподобались усі ці Біблейські мотиви, а ось спогади Сашка були такі безтурботні та дитячі.
- Так, мені вони теж сподобались. Ну добре, я вже запізнююсь. Бувай!
- До побачення!
Уся краса весни.
Нарешті закінчилась завірюха, вже підтае сніжок, скоро проб"ються проліски. Незабаром я бачитиму зелені листочки на деревах та кущах, та почую перший спів пташок. Як можна не радіти ранній весні? Зовсім скоро прокинуться всі-всі тварини та будуть дуже щасливими тому, що вже потеплішало. Чи не прекрасно йти по довгій зеленій стежці , слухаючи чудовий спів солов"їв? Чи не приносить тобі насолоду те, що ,сидівши на зеленій сосні , ти відчуваєш запах справжньої весни? Саме весною ті з радістю підеш у ліс аби дати горішок рудій білочці, позбирати проліски та все. Для щастя більше нічого не треба..тільки ти та природа.
