dfesuk24 avatar dfesuk24 вчера Литература 10 - 11 классы +5 б. 31 Прочитайте текст. Визначте стиль мовлення. Які мовні засоби ви- користав автор для відтворення колориту доби? Миттю стало відомо всім, що в місті Ограшкeй помер у до- розі старий султан Селім і що тіло його чорними волами везуть до Стамбула. По вулицях міста якось інакше йшли військові відділи: інакше ступали, інакше несли мушкети, інакше підносили голови. Крок їх став твердий, а литки яничарів мов сталь на- пружалися... Із верхів мінаретів кричали муедзини дивними голосами свої молитви. Чути було в воздусі, що надходить велика доба держави Османів, підготована твердістю покійного султана. (Осип Назарук очень нужно !

Місто Київ — столиця України. Київ з любов’ю називають і красивим містом, і давнім, і сучасним, і величним. Як відомо, особливо чарівним Київ буває весною, коли буйна зелень уривається у місто. Усі знають Київ як місто квітучих каштанів. Весною на очах у киян наливаються, ростуть та цвітуть трави й квітки. Кияни замиловуються та пишаються своїми парками й бульварами. І хто хоч раз побуває у Києві, той з великою любов’ю згадує про це місто, хоче ще приїхати до нього. Кияни та гості міста полюбляють прогулюватися по головній вулиці столиці — Хрещатику, який після реконструкції викликає захоплення. А як прикрашає столицю могутній Дніпро та мости, перекинуті через нього. У Києві збереглися унікальні історичні пам’ятники архітектури. Це і Софійський собор, і Києво-Печерська лавра, і фрагменти Золотих воріт, і багато ще соборів та церков. Київ є центром науки, освіти, культури та промисловості. В навчальних закладах вчитися дуже престижно. Місто Київ є одним з небагатьох міст України, дефункціонує метро. Я дуже радий, що столицею України є таке славетне місто, котре я дуже люблю. Нехай у віках процвітає наше улюблене місто!

Одного разу зі мною трапилася неприємна пригода. Мабуть, в мене ще мак цвів у голові. Розпочалося з того, що в крамниці мені дали більшу здачу, ніж потрібно. Я одразу вхопив очами, що грошей було більше, та не сказав продавцеві, бо давно вже поклав очі на наклейки з автівками, а батьки були проти купувати їх. Тож я витратив гроші на ці наклейки. Та коли прийшов додому, якось мені неспокійно на душі було. Соромно, хоч і грошей було на одну панюшку. І наклейки зовсім не радували. Тоді я пішов до мами та виклав їй усе як на духу. Від сорому моє обличчя налилося жаром. Та мама сказала, що нічого страшного. Якщо я зрозумів, що на чужому нещасті щастя не збудуєш, тож нехай це буде для мене урок. Вона дала мені грошей, які я відніс продавцеві. Та була приємно здивована та подякувала мені за чесність. В мене ніби камінь звалився з душі.