міні-твір на моральну-етично тему "Поспішайте робити добро",використавши українську народну мудрість "Три біди є у людини:смерть, старість і погані діти"як тезу,введіть до тексту речення з прямою мовою

ВИРІШАЙ ЩО БУДЕШ ПИСАТЬ Людина поділила всі частини мови на головні й другорядні. Тепер перші – величаються й задирають ніс, а другі скромно відсиджуються на задньому плані. А мені хочеться віддати належне саме останнім трудягам – службовим частинам мови

До них ставляться непомітні союзи, частки й приводи. Ці коротенькі слова навіть не є членами пропозиції, от так обділила їхня мудра людина. Але саме вони стануть сполучним або навпаки поділяючою ланкою, коли потрібно грамотно побудувати пропозиція

Ну, куди ми без союзів: сурядних і підрядних? Як зв’язати нам прості пропозиції й показати залежність одного від іншого? Одні союзи виконують розділову роль «або, або», інші противительную «але, зате». Це що стосується сурядних, а от підрядні й зовсім указують на тимчасові рамки «як тільки, поки», порівнюють «начебто, немов», ставлять у певні умови «якби, чи».

А куди б ми пішли без приводів? Як би змогли позначити залежність великих іменників від інших слів у пропозиції? Навіть непохідні приводи, такі як «на, в, до, про, через», і ті надають значеннєве навантаження вираженню. А вуж похідні, утворені від самостійних частин мови, і поготів.

Складність у цьому випадку полягає в тому, щоб розібратися, чим є в кожному конкретному випадку слово. Так, «у плині ріки» і «протягом доби». У першому вираженні використовується іменник, а в другому – складовій привід

И, нарешті, частка, здатна внести в пропозицію певний відтінок, додати інтонацію. «Хіба, саме, винятково, чи» – це всі службова частка, що в одному випадку вносить питальну ноту, в іншому – уточнюючу, у третьому – обмежуючу й т.д. А відомі всім заперечливі частки «не й ні» взагалі не мають потреби вкомментариях.

Тепер – Те ви згодні, що мова без службових слів стала б нудна й одноманітна? Часто ми просто не змогли б грамотно виразити свою думку, додати їй потрібну інтонацію й відтінок, не будь у російській мові цих незаслужено скривджених союзів, часток і приводів. Маленькі, коротенькі слівця творять великі справи, і слава їм за це.

Багатство й розмаїтість нашої мови – це не тільки величезна кількість іменників, прикметників або дієслів, але й правильне застосування їхнього лексичного значення, і вчасно вставлене службове слово

Так хто ж такий інженер, звідки і коли він з'явився? Інженер – це особа, яка одержала завершену вищу освіту з визначеного фаху.

Інженер – це творець нової техніки.

Первісно інженерами називали людей, які керували військовими машинами. Поняття громадський інженер з'явилось у XVI столітті в Голландії стосовно будівництва мостів та шляхів, потім інженери з’явились в Англії, а після цього в інших країнах.

Перші учбові заклали для підготовки інженерів були створені у XVII віці у Данії в XVIII віці – у Великій Британії та Франції. В Росії, до складу якої в той час входила Україна, перша інженерна школа була заснована Петром I у 1712 році в Москві.

У Петербурзі було відкрите Гірське училище, яке було прирівняне до Академії у 1772 році, інститут шляхів сполучення (1809 р.), а з 1882 року – інститут громадянських інженерів, інженерна академія (1885 р.).

У XX столітті підготовка інженерів бурхливо розширювалась як у високорозвинених країнах Європи, Aмepики і Азії, так і в Радянському Союзі, який прийшов на заміну Російській імперії.

Фактори, які сприяли визріванню інженерної праці

Нижче ми розглянемо основні фактори, які сприяли визріванню інженерної праці:

Технологічна революція.

За довгий час здійснились зміни у системі "людина-техніка", обумовлені становленням машинного виробництва, яке міститься у передачі техніці ряду людських функцій; машина виникає з того моменту, коли знаряддя перетворюються з "знаряддя людського організму у знаряддя механічного апарату."

У результаті переходу функції безпосереднього управління знаряддями від людини до машини ознаменувало собою повний перехід у всій технічній системі, після якого вона почала розвиватися по новим шляхам. Виникнення машин визначило початок нового вторинного етапу у розвитку техніки механізації виробництва.

Необхідність винаходити та пристосовувати у промисловості piзнoгo роду машин викликало потребу у спеціалістах, які спроможні здійснювати цю діяльність не від випадку до випадку, а завжди. У результаті з’явились робітники та інженери, на яких покладалась задача працювати переважно головою.