Вечері я гуляла з друзями в парку і побачила на лаві забуту книгу. Мені стало цікаво і я розгорнула її. Книжка була у стилі фентезі і це мені сподобалось, якийсь у цьому був таємний зміст. Я забрали книжку додому і з захопленням прочитала за декілька днів, книжка виявилась дуже цікавою. Потім, я щовечора приходила до парку і сідала на ту саму лаву, в очікуванні зустріти господаря книжки. Одного вечора мені пощастило, я дізналась де живе дівчинка, яка згубила книжку. Це був невеликий будинок, поблизу парку. Я поклала книжку у поштову скриньку і пішла. Через декілька днів доля звела мене з цією дівчинкою ще раз. Ми зустрілися біля магазину і познайомились. Її звали світлана. Хоч досі ніхто не знає про мою добру справу, та ми з Світланою багато розмовляли і знайшли чимало спільного в нашому світогляді і інтересах. Тепер ми справжні друзі. Ось така в мене була історія і я завдячую їй маленькій книжці, що я вирішила повернути.
Ми вирушимо завтра удень до Перемишля. У день його від'їзду ми влаштували йому сюрприз. Знизу почувся моторошний голос. З низу долини піднімалося сонце. Збоку теліпалася смішна сумочка, що було ще безглуздішим. З боку магазину йшов дядько, але Віктора не було. Утрьох і жити веселіше. У трьох кімнатах вимкнулося світло. Цукерок в мішку було доволі багато. Шевченка завжди тягнуло до волі, до України. Він по-батьківському обійняв мене. По батьківському родоводу вона приходилася мені тіткою. Я промовила це вголос, але скоро пошкодувала. В голос народу вслухався наш поет. Нарешті я прийшла додому. Тоді мій погляд зупинився на решті дітей. Він по-своєму розумів цей вірш. По своєму голосу він відчув, що занедужав. Олена поглянула угору. Восени я часто зариваюся у гору обов'язків, відчаю, переживань.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
