Відповідь:
Якщо не образишся, я тро-о-охи відредагую:Я віршів ніколи в житті не писав.
Це просто тому, що ТЕБЕ я не знав.
Тепер солов'єм моє серце співа,
Виводить рука нелукаві слова:
Не збиті й сучасні - чистіш від води,
Такі, як казали ще наші діди.
ТИ гарна, тендітна, ТИ диво із див.
Я хочу, щоб разом ми були завжди.
Хай поряд не буде недобрих людей,
Втечем від байдужих, холодних очей.
Щодень я любити ТЕБЕ обіцяю.
ТЕБЕ зберегти я всім серцем бажаю.
А серце не бреше й одразу сказало,
Що щастя, Янусю, в ТОБІ відшукало.
ТИ доторком ніжним легкої руки
Осяєш мої підліткові роки.
Пояснення:
24. А — кОлесо : іменники в родовому відмінку однини (кого? чого?) мають наголос переважно на закінченні, це слово виняток.
25. Д — ненАвисть : похідні форми від слова нена́висть мають наголос на другому складі.
26. Г— чорн О зем : у складних іменниках сполучний голосний є наголошеним.
27 . В — урочИсто : у прислівниках, утворених від суфіксально-префіксальних прикметників, а також із прийменниково-прикметниковими сполученнями, наголос падає на той же склад, що й у відповідних прикметниках.
28. Д — експЕрт : запозичене слово, зАпонка: іменники жіночого роду з суфіксом <к> . зберігають наголос мови-джерела , зАпонка :
29. В — фОльга : запозичені слова зберігають наголос мови-джерела , листопАд : складних іменниках сполучний голосний є наголошеним, але це слово виняток, Олень: в українській мові деякі слова мають наголос, відмінний від російського.
