Підкрнсліть прийменмки у реченнях)). ів. ✍️✍️ На уроці мова йде про спілкування та обмін інформацією. меню сайта є компанією для користувача. мені спала на думку користуватися електронним тлумачним словником. навчатися рідної мови можна і треба упродовж. життя. необхідно опанувати вміння граматично письма. ​

Багато в Україні є красивих міст і сіл, але найбільше мені подобається рідне місто. У ньому я народився і живу, тут я познайомився зі своїми друзями, пішов у школу. Мій дідусь живе разом з нами. Він часто розповідає цікаві історії про наше місто і його мешканців. І в школі на уроках народознавства та історії вчителі розповідають нам про славетне минуле нашого рідного краю. 

Колись, у сиву давнину, в степу виникла невеличка фортеця. її збудували козаки, які мужньо захищали свій народ від татар. Закінчилась війна, фортеця перетворилася спочатку на містечко, а потім на велике місто — справжній промисловий і культурний центр. У ньому є багато проспектів з красивими будинками, театри і кінотеатри, зоопарк, парки відпочинку. 

З мамою у вихідні дні ми прогулюємося його чепурними вулицями. Мені приємно бродити в тіні дерев вулицями і дивитися на все, що відбувається навколо, бо я своє місто дуже люблю. 

Сьогодні зі мною стало смішно випадок. Це био після дощу. Я як завжди гуляла в своїх гумових чоботях. Ми з друзями посперечалися, чи зможу я  я зайти в кожну калюжу, яка попадеться мені на шляху. Ми посперечалися на цукерку. У мене була одна, і у Кості одна. От мені попалася перша калюжа. Я сміливо ступив у неї-ніяких проблем! Ось і друга на підході-раз, і все! Ось остання калюжа, яка бачилася мені на дорозі. Вона мене нічим не лякала, тому моя нога опинилася в мить там. Незабаром я повністю став в калюжу. Друзі попросили мене постояти там кілька хвилин, раді перемоги я готовий на все! Стою і відчуваю, що вода повільно розтікається по моїх ногах. "Це мені здається ..."-переконую себе я, але все більше і більше воду натекает в мій чобіт. Я боюся глянути вниз, але треба .. Адже так я ніколи не дізнаюся, в чому причина. Глянувши, я мало не впав-калюжа по-коліно! Швидко вибігши з цієї калюжі, я зітхнув. Безперечно, я не вийграл. Мої друзі сміялися з мене, називали "безстрашним героєм". Ну все-ж цукерки ми поділимося, і пріспокойно потьопали додому. Вірніше, через те, що мої чоботи були всі у воді, я потьопал, а мої друзі просто йшли.