Мене Вітчизна (мати) колихала і піднесла до сонця на руках. (М. Стельмах.) 2. Нема краю можливостям матері (природи), як немає межі людському розуму. (О. Довженко.) 3. Час (шуліка) летить, і немає йому вороття. (Є. Гуцало.) 4. Травою (берізкою), немов павутинням, заплівсь квітник. 5. Ми йдемо по Львову, тчемо по дорозі килимок (розмову), ниточку між нами слово (човник) тягне. (Д. Павличко.) 6. Я на палубі пароплава (Некрасов). (О. Довженко.) 7. Вечір (мисливець) підстрелене сонце несе у сірому ягдташі. (Л. Костенко.) 8. Жовтий-прежовтий метелик мов дражнився: сяде на буркун (траву) й гойдається. (Ю. Яновський.)

(пишемо через дефіс, бо це прикладка.)

Объяснение:

1. Мене Вітчизна-мати колихала і піднесла до сонця на руках. (М. Стельмах.)

2. Нема краю можливостям матері-природи, як немає межі людському розуму. (О. Довженко.)

3. Час-шуліка летить, і немає йому вороття. (Є. Гуцало.)

4. Травою-берізкою, немов павутинням, заплівсь квітник.

5. Ми йдемо по Львову, тчемо по дорозі килимок-розмову, ниточку між нами слово-човник тягне. (Д. Павличко.)

6. Я на палубі пароплава "Некрасов". (О. Довженко.)

7. Вечір-мисливець підстрелене сонце несе у сірому ягдташі. (Л. Костенко.)

8. Жовтий-прежовтий метелик мов дражнився: сяде на буркун –траву й гойдається. (Ю. Яновський.)