ВЛАСНЕ ВИСЛОВЛЕННЯ Батьківщина – це те, що є у кожної людини. «А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни», – промовляю Ліна Костенко. Чи можна бути людиною світу, не будучи сином (донькою) своєї землі? Викладіть ваш погляд на цю проблему. Підтримайте або спростуйте думку.

-         Привіт Андрійко!

-         Привіт Оленко!

-         Як в тебе справи?

-         Добре. Ти прийшла до Нового року готуватися?

-         Так. Ми співаємо, танцюємо і вчимо новорічні вірші. В якому костюмі ти будеш на карнавалі?

-         Я буду в костюмі Спайдермена.

-         А хто це такий?

-         Це герой, який рятує людей. А в якому костюмі будеш ти?

-         Я ще не визначилась. А ти приймав участь у конкурсі «Ялинкові прикраси»?

-         Так. В минулому році я зробив велику цукерку.

-         Ну добре. Бувай.

-         Бувай.

           Життя є молодість, труд і любов. Молодість, як дивовижний рубін, мусить горіти на серці. Усе життя людина лише шліфує грані своєї молодості. На заході днів вона засяє нестерпучим блиском. І погасне. Бо другої молодості немає у світі.

            Труд, як материна рука, веде нас по стежці. Він є вірним другом. Він не зраджує. У радісній знемозі він пахтить, як дорога.

            Любов. Відчуваю її, як дорогу, теплу долоню на голові. Вона перебирає моє волосся, лоскоче мене за вухом, ніби я якесь маля. Вона — щось таке, що підносить людину вгору, і завмирає в неї дух. Вона знає такі таємниці, що від них розривається серце, як стигла слива, надвоє. Скільки людей співало їй! А вона, пишна, сходить, сонцем іде на небо, світить, б’є в очі, як у глибокий колодязь пустелі. І молодість дзвенить.

(За Ю. Яновським)