Батьківська оселя — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів.
Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос.
І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду. Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним.
Объяснение:
Під вікнами насадила(присудок) Ганна(підмет) бузку, любистку, півників та півонії.
Він (підмет) не знав (присудок) ні батька, ні матері, ні брата, ні сестри.
З виду дід(підмет) був(присудок) древній, столітній, хоч ще кремезний.
Вірю(присудок): до скону віків не порушиться(присудок) слово(підмет) богинь.
Лаврін(підмет) не поганяв(присудок) волів: він(підмет) забув(присудок) і про воли, і про мішки й тільки дивився(присудок) на Мелашку.
Серед садочка на клумбах цвітуть(присудок) різні-різні квіти(підмет): і братки, і гвоздики, і флокси, і резеда
