Кожна людина має талант до чогось, але його потрібно постійно розвивати і вдосконалювати. У Оксани Вакулко із Зносич здібності до написання віршів проявилися з у ранньому дитинстві. Вдосконалює їх щоденним читанням різноманітної літератури. Окрім того вона активно працює над собою, позаяк прагне досягти мети поставленої у минулому. Народилася у відомій в селі сім’ї. Мама Світлана Дмитрівна вчителює у місцевій одинадцятирічці, тато Іван Володимирович довгий час працював у СГПП «Маяк», наразі їздить на заробітки. Вчителем в порадником для дівчини є рідний дідусь Дмитро, який свого часу також трудився на освітянській ниві, був головою територіальної громади. З гордістю говорить і про рідну сестру Олесю, яка закінчила Сарненську музичну школу по класу фортепіано навчається у рівному. Оксана завжди ставить собі у приклад старшу сестру, адже вона дуже працьовита, наполеглива, відповідальна. Гарно відзивається і про найкращу подругу Юлію Вакулко, яка ніколи не залишить в білі, завжди допомагає.
Те, що донька має поетичний дар батьки помітили давно. Підтримували у починаннях, допомагали при потребі. У школі Оксана одразу заявила про себе хороші знання - це лише частина її успіху. Дівчина активно брала участь у різноманітних конкурсах, святкових вечорах, що проводилися на теренах школи. Завдячує у своєму життя великому наставнику і педагогові, директору Зносицької ЗОШ І-ІІІ ступенів Тетяні Вакулко. За її словами Тетяна Петрівна завжди йшла їй на зустріч і постійно наголошувала, що до поставленої мети треба йти чистою дорогою. Таланту цієї милої, пройнятої лагідністю дівчини може позаздрити кожен, адже вона вже має рукописну збірку, яку планує випустити у світ. Окрім того неодноразово друкувалася у «Сарненських новинах». Усі свої думки, переживання вона переносить на аркуш паперу. Описує переважно пор року, природу, рідне село. Багато віршів присвятила пам’яті Тараса Шевченка. У її поезіях випромінюється велика любов, доброта, щирість. У дитинстві Оксана мріяла бути модельєром, нині планує піти стежкою матері та дідуся . І хоч цього річ закінчила лише 9 класів, переконана, що ця спеціальність справжнє покликання її душі та серця. Утім неодноразово задумувалася й над професією журналіста. Але якою стежкою не пішла б у житті, вважає, що розум і знання потрібні усюди. Під час літніх канікул Оксана ніколи не сидить без діла, присвячує усю себе улюбленій справі, допомагає батькам по господарству. Ходить з друзями на прогулянки до річки, лісу.
