ДУЖЕ ПОТРІБНА ДО Читання й аналіз тексту
Текст З
Прочитайте уважно текст. Виконайте завдання 32—39 до нього. З чотирьох
варіантів відповідей виберіть ОДНУ ПРАВИЛЬНУ й позначте її у бланку згідно
з інструкцією. .
«Щоб нас поважали...»
(1) Мовне питання не можна розглядати ізольовано від усісї політичної, соціально-економічної та культурної ситуації* Нині втрачено ту ініціативу в мовній політиці, яка починала народжуватися в час здобуття незалежності. Причини — і а об'єктивних обставинах (кризо¬вий стан суспільства, зниження престижу українськості внаслідок соціальних розчаруаань), і в суб'єктивних (незацікавленість державних структур, «втома» громадських інституцій, пря¬ма політична протидія з боку певних груп).

У багатьох сферах ми відкинуті назад НАВІТЬ порів¬няно з кінцем 80-х років,
(2) 3 метою політичного тиску на Україну активно використовуються застарілі, ви радян¬ського походження, статистичні дані про національний склад населення України,— тоді кола демографічні дослідження останніх років засвідчують сталу тенденцію до зростання кількості осіб, що ідентифіку ють себе як українці.
(3) Зразком політичної тенденційності може бути недавни заява Міністерства закордонних справ Росії про нібито утиски в Україні російської мови, яку міністерство, слідом за деякими російськими газетами, називає рідною мовою більш як половини українців. Крім фантазії" ав¬тор» а, тут «спрацювало» Й елементарне змішування зовсім різних понять: «рідна мода* і «мова повсякденного вжитку». Мільйони українців під тиском обставин справді користуються в су¬спільному, а часто й приватному побуті російською, але рідною вважають українську і на мають наміру від неї відмовлятися- Навіть багато жто этих, що нею не володають, жалкують про цо ' І Хотіли 0. щоб їхні діти не зазнали такої кривди. Це проблема, яку ще МАЮТЬ ДОСЛІДИТИ соціолін-гвістика, Лінгво психологія і педагогіка»— як і те явище, яке можна назвати вимушеною росІй-ськомовністю: коли люди, які добре володіють українською мовою і хотіли б нею користуватися» черва різні зовнішні обставини не можуть цього зробити.
(4) Аналізу потребує і поняття двомовності, яке у нос парадоксальним чином узяли на озброєння принципові одиомовникн — ті, хто не знас і не хоче знати української мови, тоді як ті, кого вопи позивають націоналістами, власне і с двомовними, бо володають і користуються обо¬ма мовами. Хочете двомовності — будь ласка: опановуйте й українську мову, а не розколюйте суспільство за мовною ознакою. Коли ж говорити про двомовність у ширшому аспекті, то треба бачити принципову різницю між білінгвізмом та ідеологічно запрограмованою двомовністю ра¬дянського типу, якій прнзнпчалпся роль перехідного етапу до тріумфальної оди омов кості.
(5) У зв'язку а цим постає питання про плутанину, а часом і демагогію навколо «національ-них меншин» в Україні» Під цю категорію підводяться зовсім різні національні групи — як ті, ЯКІ справді с cytfдомінантними і за долю культури І мови яких маємо нести відповідальність ми, українці, ТІК і та вельми умовна національна меншина, яка насправді домінує у мовній сфері ли идя к и позиціям, здобутим у результаті жорстокої русифікації України в Російській імперії і а СРСР. Якщо дивитися правді в очі, то сьогодні в Україні національною меншиною, яка потре¬бує захисту, с україномовні українці.
(6) У нинішній окладній ситуації державна мовна політика мас поєднувати цілеспрямованість І рішучість а розсудливістю, тактовністю і навіть обережністю в засобах.
(7) Цей підхід полягає в поступовому створенні об'єктивних обставин, які робитимуть ук-раїнську мову потрібною і престижною для всіх» л українську культуру привабливою і конку-рентоспроможною на всіх рівнях. Зробити це ие з огляду на глибину зрусифікованості українського суспільства та могутню дію стмжії дальшої русифікації. Тут науковці політологи, культурологи, соціологи, соціоліагвісти поживні запропонувати систему дій, виґрунтувану на аналізі реальності Й передбаченні перспектив.
(8) Майже сто років тому Михайло Грушевсьхнй сказав: «Якщо ми. українці, хочемо, щоб нас поважали інші народи» то треба, нарешті, почати з поваги до самих себе».
{519 сл.) ( І.Дзюбою)

Завдання 32—39 до тексту З
32. Факт заяви Міністерства закордонних справ Росії про нібито утиски в Україні російської мови є свідченням того, що
А мільйони українців, які користуються в повсякденному житті українською мовою, потребують державного захисту;
Б уряд України не надає належної уваги захисту прав і свобод громада н щодо обрання мови
спілкування;
В мовне питання не можна розглядати ізольовано від усісї політичної, економічної та куль¬ту рної ситуації; Г утиски в Україні російської мови справді мають місце.

33.Якою вважає автор ситуацію, коли ті, хто не знає української мови, закликають до надання
обом мовам статусу державних?
А Тенденційною; Б проросІ йською; В демагогічною; Г парадоксальною.
(Інші питання на фото)

​