5. Виписати з тексту "Як виникли Карпати" два односкладних речення і зробити синтаксичний розбір обох речень. (Це значить: розібрати за членами речення- підкресли-ти, зверху надписати частини мови, дати характеристику реченню).Як виникли Карнати Західна рівнина. Колись на ній зеленіли шовкові трави, роели смереки та ялини. Долиною текло багато річок. Володар цього краю-велетень на ім'я Силун. Кажуть, що він добре розумівся на господарстві, бо мав багато худоби, птиці. Жив Силун у палаці з білого мармуру. Вночі спав золотій колисці, а вдень відпочивав на срібному кріслі. А в долині наймити землю обробляли. хліб вирошували, за худобою доглядали, тицю годували. Примножували багатство не собі. а панові. Працював у велетня один хлопець на ім'я Карпо, який колись жив на берез Дніпра. Наймит допомагав іншим никонувати складну роботу. Користувався Карпо великою повагою у людей. Ось вирішив хлопець додому повертатися, по у пана платню за свою роботу. Розгиівався Силун, не міг він пробачити бідоласі такої зухвалості. "Під землю підсш,"- мовин пан. Ухопив велетень Карпа, підняв і вдарив ним об землю, шщо аж яма утворилася. Проте з хлопцем нічого не трапилося. Звівся він на ноги, відчув у собі непереможну силу, схопив Силуна, вдарив ним об землю, яка враз розкололася. Опинився велетень у печері, з якої не міг дістатися на поверхию. Спробував Силун і головою пробити каміння, і плечима, і кулаками гатив-усе марно. Від тих ударів на землі гора за горою піднімалася. Дійсно, вище себе не скочиш. Наступного дня наймити побачили зміни. Навколо з'явилися гори, а там, де був палац, нічого не залишилося, лише глибока прірва. Раптом із-під землі вдарила вода. Ту прірву затопило. Проте люди вирішили залишитися в цьому краї. Озеро назвали Синевир. бо було сине, як небо. Горам на честь Карпа дали наймення Карпати. (Народна творчість).​

Кам’янець Подільський – місто, що зберегло дух середньовіччя. Своєрідність та унікальність його полягають у гармонійному поєднанні ландшафту і містобудівної структури середньовічного міста, в якому військові інженери, використовуючи чудові природні властивості, створили фортифікаційну систему, що не має аналогів у Європі…

До творення неповторного архітектурного вигляду Кам’янець-Подільського у різні періоди його історії доклали майстерності архітектори й скульптори з Італії, Нідерландів, Вірменії, Польщі, Франції, Туреччини та ін.

Сьогодні чимало туристів захоплюються вдалим поєднанням міцних оборонних мурів міста, Старого замку (XII–XVIII ст.) та високих стрімких скель каньйону річки Смотрич.

Надзвичайно привабливий для любителів фортифікації і комплекс укріплень Нового замку, збудований у XVII ст., що є єдиним збереженим зразком такого типу споруд нідерландської школи. Неабиякий інтерес викликає й унікальний Замковий міст, що сполучає Старе місто із Замковим комплексом.

До складу Кам’янецької фортеці входять одинадцять башт, кожна з яких має свою назву й історію.

Так, найвища башта названа Папською тому, що була збудована на кошти, надіслані Папою Римським Юлієм II. Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричі був ув’язнений український народний герой Устим Кармелюк. У Чорній (кутовій) башті знаходиться криниця завглибшки 40 м і діаметром 5 м, видовбана у скелі.

У підземеллях Замкового комплексу відкрито експозиції, що відтворюють сторінки його історії. У західному бастіоні реконструйовано панораму оборони замку 1672 р. під частурецької навали. У східному бастіоні розміщено експозицію, присвячену історії легкої метальної зброї на Поділлі, де відвідувач може вистрілити з арбалета, відчувши себе середньовічним воїном. До нашого часу збереглася система ходів і казематів.

Сьогодні, за попередньою, домовленістю, можна стати учасником нічної театралізованої екскурсії Старою фортецею. Екскурсію у вежах (баштах) і підземеллях фортеці проводить кам’янецький «староста» та його «свита», які цікавими розповідями, піснями, танцями не лише знайомлять екскурсантів з історією замку та озброєнням, а й створюють неповторне відчуття подорожі у часі.

Відвідувачі фортеці мають змогу поїздити верхи на конях, постріляти з арбалетів та луків, власноруч викарбувати пам’ятну монету.

Релігія ніколи не була єдиним виявом духовності людини. На всіх етапах розвитку цивілізації вона мала своїх опонентів. З огляду на роздвоєність людської природи та здатність індивіда усвідомлювати як свою могутність, так і слабкість, як свою величну свободу, так і свою рабську покірність, як свою богоподібність, так і залежність від природної необхідності — такий стан є скоріше закономірним, аніж випадковим. Складна й суперечлива людська природа сприяла тому, що в усі часи були ті, хто не задовольнявся безапеляційними церковними догматами. Силою власного розуму у тривалих клопітких пошуках вони прагнули знайти власні відповіді на найскладніші питання. Ось чому у процесі історичного розвитку з'явилася така форма духовної культури, як вільнодумство.

Вільнодумство — ідейно-духовна течія, що визнає право людини на свободу мислення, вільне пізнання сутності світу, критичне ставлення до усталених поглядів і переконань.

Вільнодумство відображало прагнення людини вирватися із зовнішньої та внутрішньої духовної несвободи. Не було б його, не було б і розвитку релігії, людство не мало б того в своєму прогресі, що засвідчує силу, велич розуму і дії. Згідно з Біблією Бог, створивши людину за своїм образом і подобою, надав їй здатність оцінювати вільно, адже саме так діяв він під час творення світу. Тому ігнорувати вільнодумство як важливий здобуток у розвитку людського духу не можна.

Объяснение: