Сполучники служать для поєднання між собою однорідних членів речення та речень: дивлюсь і слухаю; світить, але не гріє; великі та малі; рано чи пізно; вечір або ніч. В повітрі дощ, і гречка пахне тепло, немов розлився бурштиновий мед. (М. Рильський.)
За походженням сполучники бувають:
а) первинні: і, та, а, бо, чи;
б) похідні, що розвинулись із інших частин мови: зате, проте, однак, якщо, якби, тому що, через те що, у зв’язку з тим що, незважаючи на те що, не тільки… а й і т.д.
Серед сурядних сполучників розрізняють:
а) єднальні: і(й), та (в значенні і), також, і... і, ні... ні, як... так і, не тільки... а й;
б) протиставні: а, але, та (в значенні але), зате, проте, однак, все ж;
в) розділові: або, чи, або... або, чи... чи, то... то, не то... не то, чи то… чи то.
Объяснение:
