До ть!
Виділіть речення, у яких обставини, виражені дієприслівником чи дієприслівниковим зворотом не відокремлюються (речення подані без розділових знаків)
А ) Їй хочеться про це сказати братам сказати не соромлячись (А.Шиян).
Б) Василь стріляв короткими чергами бережучи патрони (Петро Панч).
В) Сторож несучи снідання стукнув дверима (Панас Мирний).
Г) З лави стогнучи підвівся Бараболя (М.Стельмах).
Д) Тріпочучи крильцями підібравши лапки жайворонки намагалися втриматись на одному місці. (Є.Гуцало).
E) Женя сидів зігнувшись (Є. Гуцало).

Плекаймо рідну мову

Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, зберігає його культуру. Рідна мова є основою родоводу, єднає рід і сім'ю. К. Д. Ушинський відзначав: "Коли зникає мова — народу нема більше!"

Заборона української мови спричинила зникнення у небуття кількох десятків років нашої історії. У житті народу рідна мова й рідний край є нероздільними поняттями. Здавна через мову народ виявляв поняття моральності, а найважливіші з них — вірність і відданість, честь і чесноти, щирість і добро, взаємність, пошана і повага, мир і злагода, дружба і товариськість.

Для того, щоб мова могла прийти нам на до ми повинні постійно дбати про неї. Добру пораду українцям дав М. Рильський у поезії "Мова":

У слiд вiд копита тварини набралася дощова вода. (iменник)

Петро сумно дивився услiд потягу, на якому їхала кохана дiвчина. 

Надворi вже темно, треба йти додому.

У бабусi на дворi бiгають кошенята та цуценята. 

На вiки вiчнi запам'ятали ми ту трагедiю.

I вже онуки несуть квiти до навiки пам'ятного мiсця, де дiдусi одержали перемогу.

Удень ще не дуже спекотно, вдягай светр. 

У день початку канiкул дiтлахи особливо веселi. 

Лист був завеликий для моєї сумочки, тому я зiгнула його удвоє.