6. Скласти схему речення, дати йому загальну характеристику (1,5 б.)
Чомусь не кожен розуміє і не написано ніде: якщо душа співать не вміє, сам розум пісню
не складе.​

Матеріал має за мету поглибитизнанняучнів про другорядні члени речення, виділяючиїх у контексті умовнимипозначками; формувати загальнопізнавальні вміння ставити запитання до другорядних членів речення, визначати їхню синтаксичну роль б морфологічноговираження; розвивати логічне мислення, пізнавальну активністьучнів; виховувати культуру мовлення та спілкування. почуттялюбові до рідного краю.

Тихий зимовий ранок. Нечутно, в шапці – невидимці ходить дід Мороз. Ще з ночі почав він свою роботу, щоб ранком здивувати весь світ. Кожний кущик, кожне деревце дід Мороз прикрасив по – різному: на кущах глоду порозвішував тонке мереживо, на гілках черемхи — разки на­миста. А дубовому листу він доточив розкішні торочки. Всіх чоловік обійшов, нікого не минув. Немало потрудився він і біля сосен. Торкнувся дідусь кожної крони І зараз усі сосни мов купаються в білому мареві.

Недарма вважається, що праця облагороджує людину. Адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. Уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. ЇЇ рухи красиві та відточені, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. Отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я гаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.
Моя мама  дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.
Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.