Визначте,в якому реченні пропущено кому при однорідних членах.
а) Білий рясний цвіт гне додолу вишні та черешні (І. Нечуй-Левицький)
б) На горбі починався вже ліс із зеленого ліщиною, берестами й липами.
в) Шумить і шепче і тривожить зрадливий дощ із-за кутка (М. Рильський).

Леся Украинка... Ее имя золотыми буквами запечатлелось на скрижалях нашей литературы, нашей истории. Мы строим ей памятники, строим мемориальные комплексы, устраиваем торжественные концерты в ее честь и не подозреваем, что дух ее всегда присутствует среди нас. Женщина-борец, женщина, которая "в сердце имеет то, что не умирает".

Жизнь Леси Украинки — это борьба на протяжении долгих лет не только с давящим культуру народа общественным строем, но и борьбы с болезнью, которая поразила ее еще в 1881 году. Пребывая в состоянии постоянного напряжения, она продолжала писать свои бессмертные произведения. Ее гордый нрав, его самокритичность, принципиальность, трудолюбие, сила воли и верность слову давно стали идеалом для многих современников.

- Добривечір, Катю!
- І тобі добрий, Галю! Як ся маєш?
- Я повертаюся з чудової прогулянки!
- О, розкажи мені, будь ласка, де ти сьогодні гуляла?
- Сьогодні мої дядька та тітка узяли мене з собою на прогулянку до весняного лісу.
- Чудово! А як воно там, у лісі?
- Там так гарно, ти собі просто не уявляєш! Навкруги зелено, листячко на деревах таке свіже, молоде! Пташки цвірінькають! Навіть соловейка почули, він співав у кущах!
- А квіти, квіти там зараз є?
- Авжеж! У лісі зараз багато різних квітів: блакитні, жовтенькі, біленькі… Шкода, що я не знаю, як вони усі називаються.
- А що тобі сподобалося найбільше?
- Конвалії, звісно! Ці квітки я ні точно з чим не переплутаю! Вони такі ніжні…
- Я щиро заздрю тобі, подруго!
- А як ти провела день? Тим ходила кудись на прогулянку?
- Ходила, авжеж! По нашій вулиці. Туди-сюди, туди-сюди…
- Знаєш, Катю, якщо ми ще раз вирушимо до лісу, я обов’язково по щоб тобі теж дозволили піти з нами!
- Це було б чудово! Ой, я так вдячна тобі!