На мою думку,сенс людського життя полягає у вірній присвяті свого життя Богу як основа основ.По-перше,що б не робила людина,але якщо вона не живе в Бозі,то марне її життя і робота.
Наприклад,людина зібрала врожай,неподякувавши за нього Богу.І на наступний рік врожаю стало в два рази менше.Чому?Бо людина не була вдячною Богові за дощі.По-друге,жити потрібно кожен день так,як останній,бо завтра може не бути.
Ми живемо в останні часи цього світу.
Отже,сенс людського життя є вірне слюжіння Богу:дотримання 10 заповідей.
Після морозної зими прийшла довгоочікувана весна.
Сонце кинуло тепле проміння на землю. Розтопило кригу та сніг. І вже навколо потекли дзвінкі струмочки. Напоєна талими водами земля пробудилася від зимового сну. Ніжні проліски піднімають блакитні голівки до неба. Набрали весняної сили бруньки на гілках. Молодими листочками почали красуватися дерева та кущі. Зеленіє трава. Прилетіли пташки. Лісові мешканці вилазять зі своїх домівок, щоб привітатися із ласкавим сонечком.
Все співає, дзюрчить, радіє пробудженню природи.