Як краса врятувала берізку Одного разу посадили великий новий ліс: дуби, липи, берест. Росли саджанці повільно, а бур'яни між ними - швидко. Не давали вони маленьким деревцям вирости, піднятися. Не знали люди, як бур'янів позбутися. От і старший лісник порадив посадити поміж дерев берізки. Вони, мовляв, ростуть швидко і знищать бур'яни, бо залишать їх без сонця. Так і зробили. Через кілька років підросли берізки, знищили геть усі бур'яни, але й іншим деревам не давали росту, заступали їм сонце. Вирішили зрубати берізки. Був ясний, сонячний вересневий день. Послали бригаду лісорубів. Берізки з білими стовбурами, золотистими листочками на тлі яскраво-синього неба були такими гарними! Зупинились лісоруби, завмерли від краси. Не піднялась рука з сокирою вчинити розправу над деревами. Розміркували, що можна інші деревця пересадити на окремі ділянки. І досі росте білокорий березовий гай, даруючи людям насолоду. Гарна береза, та все ж наймальовничіша вона восени, коли кожен її листочок виблискує, наче виграє на сонці. Недаремно ж кажуть "золота береза".
Объяснение:
Людина без мови, як птах без пісні. У світі існує безліч наук, які до сучасній людині. Але можу підтвердити без них ще можно якось обійтись, але без знання своєї рідної мови, ні як.Кожен з нас таким чином відвертается від своїх рідніх, від свого минулого, від свого народу. Людина втрачає людяність. Українска мова "герой", не зважаючи на її заборону, вона все таки дішла до нашого часу. Шануй, поважай , любі , збережи свою рідну мову. Збережи історичне минуле твоїх пращурів.
Вибачаюсь, якщо є за помилки. якщо потрібно доповниш.
