ОЧЕНЬ Поставити пропущені розділові знаки.

2.Проаналізувати одне з речень за таким планом:

- вид речення за метою висловлювання;

- за емоційним забарвленням;

- за будовою;

- за складом граматичної основи;

-за наявністю другорядних членів речення;

- за наявністю ускладнювальних елементів;

-за наявністю усіх членів речення, необхідних для розуміння змісту речення.

1. Природа для людини джерело мудрості і краси гармонії і спокою.

2. Шумить і шепче і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

3. Ясні охоплені багрянцем гори стояли до самого небокраю.

4. У Парижі, у Берліні, у Барго-Сан-Лоренцо у багатьох містах

установлено пам’ятники собакам за їх заслуги.

5. З високої сокорини ворона бачила все курінь людей пташок у лісі і

бездоганно вгадувала наближення дощу.

6. Бідна волошко чому ти у житі а не на клумбі волієш рости?

7. Чи мені щастить чи може саме наше життя таке вже стало

врожайне на видатних людей?

8. Вишитий руками матері рушник оберігає дитину від зла та нещастя.

9. 2013 року український мультсеріал «Народна мудрість» знятий

режисерами Степаном Ковалем та Володимиром Задорожним здобув

перше місце на кінофестивалі в Лос-Анджелесі.

10. Українець за національністю будівничий тонко відчував народний

стиль.

Баржею,огорожею,межею,душею,Польщею,площею,лівшею,гущею,кашею,сажею,дачею,вдачею,втечею,мишею,тишею,пащею,задачею

Объяснение:

Закінчення залежить від букви на яку закінчується слово(в орудному відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -ою,після голосного та апострофа -єю, після букв м'якої та мішаної груп -ею)

1)Я гуляла Польщею і насолоджувалася(насолоджувався) краєвидом.

2)Я гуляла(гуляв) дачею і побачила(побачив) щось підозріле

3)Дівчина йшла баржею

4)З кухні мама йшла з ароматною кашею

Прости я больше не могу придумать предложения)

Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні. 

Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів. 

Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос. 

І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду. Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним. 

Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ. 

Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко: 

Та де б не ходив я в далекій дорозі, 

В чужім чи у ріднім краю, 

Я згадую вогник у тихій тривозі 

І рідну хатину свою. 

Бо дивляться в далеч засмучені очі, 

Хоч тінь там моя промайне. 

Бо світиться вогник у темнії ночі, 

Мов кличе додому мене!