Ця проста та нехитра квіточка росте усюди: у садочках та палісадниках, у парках та на городі. Навіть інколи зненацька з’явиться посеред шумної міської вулиці, нагадавши перехожим про красу природи. А справжній дім та родина ромашки – у великому різнотрав’ї українського поля.
Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних «вогняних» пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд, жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом доброти, юності та скромності.
Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка, неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх навкруги.
А яка ромашка пахуча! Вийдеш влітку в український степ та обов’язково знайдеш місце, густо заросле ромашками. Тут метушаться мурахи, співають цвіркуни. Зануришся в букет та отримаєш неймовірну насолоду від його медвяного запаху. Ромашка пахне неначе самим життям та самою родючою землею Батьківщини.
Є багато різних видів цієї квітки: ромашка лікарська, садова, польова, пахуча та інші. Іноді – це маленька самотня квіточка на тонкій стеблині, іноді – ціле поле!
Скромна ромашка є щедрою. Вона лікує людей від багатьох хвороб, дарує солодкий нектар, годує мурашок та комашок- «сонечок». А також наповнює навколишній світ радістю життя!
Настав ранок. Сонечко сяяло як ніколи раніше. На вулицю вийшов якийсь чоловік. Він пішов до крамниці. Зайшовши туди, він подивився на усі полиці і взявши хліб поставив гроші продавчині на стіл. Йшовши додому він бачив багато людей, знайомих людей, але не міг згадати звідки він їх знає. Зайшовши до під'їзду він зрозумів що загубив ключі. Вибігши надвір чоловік почав шукати їх, але самому знайти їх було важко. Він довго ходив, шукаючи ключі. Почався холодний дощ. Чоловік намок. Він сів на лавочку біля дерев і просто заснув.
Висновок: без звертання і спілкування люди не можуть існувати!
