творити добро і робити добрі справи і вчинки простіше простого. це не вимагає від людини ніяких надприродних зусиль. потрібно тільки надходити за велінням свого серця і, роблячи щось хороше, думати про те, як приємно це буде для іншої людини.
робити добро — це бабусі чи дідуся перейти через дорогу, це заступитися за того, над ким знущаються. зробити добру справу — це впав людині піднятися, це віддати зголоднілому бездомному тварині свою котлетку. доброта — це веління душі, коли ти просто не можеш вчинити інакше, крім як своєму другові, мамі чи татові, а може навіть і просто сторонній людині, якій потрібна .
робити добро не важко, адже для цього не потрібно витрачати купу грошей або багато сил, для цього просто не варто бути байдужим до чужих проблем. адже в більшості випадків перехожі, бачачи, що людина потрапляє в біду, наприклад, малюк падає на вулиці і розбивається коліно, просто пройдуть повз. звичайно, адже турбота про те малюка лежить цілком на його батьках. але добра людина просто не зможе пройти повз нього — він підійде, підніме, посміхнеться і витерши сльози дитини, скаже йому кілька заспокійливих слів.
зробити це буде простіше простого, тільки чомусь ми все більше черствея серцем і відгороджуємо себе від проблем інших людей. але ж так само не можна! потрібно намагатися бути людянішими до інших людей, і тоді оточуючі теж стануть трохи добрішими. так і вийде круговорот добра на світі. адже навіть сама звичайна щира посмішка-це теж добро, бо як співається в одній дитячій пісеньці: «від посмішки похмурий день світліше …», а це означає, що посміхнувшись засумував людині, ви зробите йому добру справу, яка вам не коштуватиме нічого , а для нього світлим промінчиком у важкий день.
недарма говорять, що природа – наша мати. вона дає людині все необхідне для життя, хоч ми не завжди можемо оцінити її дарунки. що може бути кращим за тепле сонце, величні гори, грайливе море, квітучі дерева навесні? світ природи багатий і різноманітний. чого варті сотні тисяч видів тварин, більшість з яких ми ніколи не бачили у житті! а найголовніше те, що людина не просто користується тим, що природа дає їй, а cама становить її невід’ємну частину.
зараз ми всі звикли жити у світі, який начебто будуємо для себе самі. ми живемо у великих будинках, оснащених високотехнологічними побутовими пристроями, маємо змогу пересуватися на великі відстані завдяки автомобілям, потягам, літакам. також ми можемо слідкувати за тим, що відбувається за тисячі кілометрів, через інтернет або телебачення. але на мою думку, все це вторинне, адже в будь-якому випадку ми використовуємо знання законів природи та її енергію для створення всіх цих технологій. і на крайній випадок, людина може прожити без усього цього, як жили наші предки й досі живуть деякі первісні племена.
але неможливо жити, якщо ти не маєш змоги насолодитися свіжим ранковим повітрям, погратися з маленьким ласкавим кошеням, погрітися на літньому сонечку, вдихнути аромат троянд, побачити високо в небі світ уже неіснуючих зірок. хтось може не погодитись, але мені здається, кожен із нас потребує цих простих радощів час від часу. недарма на вихідні й свята люди полюбляють бувати на природі, тому що спілкування з нею є їм відпочити, розслабитися, зібратися з силами для вирішення важливих проблем в нашому, «людському» світі.
дуже засмучує те, що люди захопившись розвитком нових технологій, часто шкодять природі. наша діяльність викликає забруднення довколишнього середовища, кліматичні зміни, вимирання видів тварин і рослин. колись це було не дуже помітно, а зараз у великих містах просто нема чим дихати. необхідно пам’ятати, що шкодячи природі, ми робимо гірше самим собі. мені дуже подобається, що в багатьох країнах люди звернули увагу на альтернативні джерела енергії та екологічні види транспорту. у цій справі неможна бути байдужим – ми маємо зберегти багатства і красу природи, тільки за цієї умови можливе й наше існування на землі.
