Прочитайте два уривки. До кожного з них
доберіть заголовки.
Уривок 1
За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю , коли
лежав на столі хліб . Через століття пройшла ця давня , як і сама
історія, оповідка : домашнє осідло тримається на двох хатніх кутах
– печі і жорнах. Пісня порушує найтонші струни людини .
Уривок 2.
Було повір’я в Україні, що сорочка, вишита й подарована на
добро, на хорошее життя, буде оберігати людину. Сорочку
вишивали і дарували не будь – кому, а особливо близьким рідним:
дитині, братові, женихові, чоловікові. Готуючись до весілля,
дівчина вишивала молодому та його батькам сорочки.
Виготовлений дівчиною одяг вважався високою формою уваги.

Природа і ми

"Люби природу не як символ

Душі своєї.

Люби природу не для себе —

Люби для неї", —

писав у одному із своїх віршів незабутній Максим Рильський, якого друзі з любов'ю називали Максим Добре Серце.

У багатьох своїх поезіях він оспівав природу рідної України, закликав берегти її й захищати від злої та жорстокої руки, примножувати її багатства, любити її.

Ми всі — діти природи, її часточка. Вона, велична і могутня, дарує нам життєві радощі, бо годує й зодягає, вчить і радить, застерігає й попереджує, винагороджує за хазяйновитість і суворо карає за байдужість і бездушність.

Природа — вічне джерело натхнення. Скільки прекрасних полотен живопису, музичних шедеврів, поетичних рядків створено від спілкування з нею, скільки пісень складено!

Природа — джерело нашого матеріального добробуту, якщо ми, люди, по-розумному використовуємо її багатства.

Наші предки добре знали таємниці землі. Називаючи її матір'ю-годувальницею, розуміли, що до неї й ставитись треба так, як до матері: шанобливо, тактовно, з любов'ю і повагою, турботливо, по-доброму. Тоді й земля віддячить і сприятливим кліматом, і багатими врожаями, і чистим повітрям, і ласкавим сонечком, і благодатним дощиком...

Людина мусить бути дбайливим господарем у храмі матінки Природи, а не жадібним байдужим споживачем. Звертаючись до лісу як до свого друга, Максим Рильський писав:

А за кожну деревину,

Що піде нам на будови...

...Ми нові гаї посадим,

Щоб земля була весела,

Як веселе птаство в лісі,

Як веселі дерева.

Пам'ятаймо, що за нами йдуть майбутні покоління. Якою ми залишимо їм нашу рідну землю, сьогодні залежить від нас.

Объяснение:

если. я правильно понимаю

ну если длинное можно главные слова выбрать

Ішли лісом два товариші, і вискочив проти них ведмідь.
Один кинувся навтьоки, видерся на дерево й заховався, а другий залишився на дорозі. Робити йому було нічого: він упав на землю й удав з себе мертвого.
Ведмідь підійшов до нього й почав нюхати: той і дихати перестав. Ведмідь понюхав йому обличчя, подумав, що він мертвий, і відійшов.
Коли ведмідь пішов, хлопчик зліз з дерева і сміється:
— Ну що,— кагке,— ведмідь тобі на вухо говорив?
— А   він сказав мені, що погані ті люди, які в небезпеці від товаришів тікають.