Відповідь:
Моїм улюбленим куточком України є ціле місто Львів. Воно наче злиття Європи з Україною, наче злиття старовини й модерну. Саме це місто уособлює всю красу української культури.
Просто мандруючи вузькими, староєвропейськими, вуличками чи прогулюючись площею Ринок, можна дивуватися незліченними деталями архітектури, збудованої багато років тому. Ніколи не перестану дивуватися тим, в якому гарному стані збереглася вся ця краса. Тут кожна будівля має свою, відмінну від інших історію, тому завжди цікаво замовити екскурсію гіда й послухати безліч неймовірних історій, які зберігають ці будинки.
Також важливою окрасою міста є самі Львів'яни. Вони люди надзвичайної краси серця й мови. Саме тут збереглося багато, часом дивних діалектизмів. що робить Львів ще більш чудовим містом.
Саме тому я люблю Львів, це прекрасне та організоване у самому своєму зародку місто.
Пояснення:
1. Хто знає, чи не дідусеві легенди, спогади та перекази про давнину заронили в Таньову душу першу любов до рідного краю (О. Гончар). 2. Галин переляк минув, та серденько билось (Марко Вовчок). 3. А в Чіпковім серці вже ворушилось бажання верховодити. (Панас Мирний) 4. Повз Матухів двір як проходив, — глянув з цікавістю (А. Головко). 5. У тітчиному яблуневому садочку голосно шурхотіло під ногами багряне листя (Є. Гуцало). 6. Чернишова сім'я в часи лихоліття була далеко від України і горя окупації не зазнала (О. Гончар). 7. Бачу Сергіїв замислений профіль (О. Гончар). 8. У Сергійовому настрої з'явилась великодушність (О. Гончар). 9. Андрійові думки пливли далі (М. Коцюбинський). 10. На зоряному тлі побачив Давид її, Зіньчине змучене й зраділе обличчя (А Головко).
Объяснение:
