Прочитайте текст і виконайте завдання 1,2.
Посідали ми ввечері у дворі на лавці. І тут несподівано серед вечірньої тиші так радісно і звучно зацокотів лелека. Як усі пораділи! І бігом до груші, звідки добре видно, як стоїть лелека в гнізді, голову задерши, крила роз Наче співає: ''Я вже прилетів до свого гнізда!,,
Удосвіта тато вже надворі. Лелека-хазяїн зовсім тат а не боїться, ходить повагом біля нього, шукає підходящу гілочку. Обиє заклопотані, обиє в ролі
( За К. Василенко)

1 ОЗНАЧЕННЯМ є виділений у тексті займеник
А-ми
Б-усі
В-свого
Г-нього
2 У РОДОВОМУ відмінку вжито виділений займеник
А-ми
Б-усі
В-всього
Г-я​

Вот:

На пасіці
На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, у яких краях ходив, з якими людьми зустрічався. Діти слухали його й засинали коло його і на його руках.
На все літо Джеря перебирався в свій хуторець. Він був за пасічника й допомагав і в інших пасіках, котрі стояли поблизу.
Невеличка пасіка стояла в балці. На косогорі в садочку, а проти неї стояла крута гора, як стіна, вся зверху покрита густим лісом, а внизу густою ліщиною.
Коло пасіки росли старі сади. Між ними подекуди стояли здорові старі дуби, ніби скелі. Балка, вкрита садками, вилась попід горою і ховалась далеко в старому липовому лісі.
Невеличка Джерина пасіка була обгороджена низьким тином. Коло тину притулився курінь. Попід вуликами вилися прочищені стежки, а серед пасіки стояв важкий низенький хрест. Під хрестом стояло корито з водою для бджіл, потрушеною стеблами соломи.
Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гілля в пасіку над вуликами. За пасікою зеленів маленький баштан. Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось до тину. На самому курені вгніздився здоровецький гарбуз, неначе виліз, щоб погріти своє біле черево на сонці.
Джеря сидів на пеньку коло вогню і держав на руках маленького замурзаного онучка. Коло нього сиділи дві дівчинки — внучки, а старший хлопець стояв проти діда і не зводив з нього очей. Дочка Любка принесла дідові харч з клунку і стояла під гіллям груші, схиливши голову і підперши щоку долонею. Дід розказував онукам про далекий край, про Чорне море, про лиман. Діти слухали, неначе якусь дивну казку.
А в пасіці гули в вуликах бджоли своїм глухим гуком. В пасіці пахло медом, пахло молодою травою та польовими квітами. Косе сонячне проміння обливало сивого діда червонястим світом

Невеличка Джерина пасіка була огороджена низьким ти­ном і обставлена од півночі очеретом…Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гіл­ля над вуликами. За пасікою зеленів маленький баштан. Дов­ге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось по тину…Дід дав онукам по огірку і все розказував їм про далекий край, про Чорне море, про лиман.А в пасіці гули у вуликах бджоли густим глухим гуком, неначе вони були закопані десь під землею. В вічках подекуди ліниво лазило кілька бджіл. Дві-три бджоли сновигали ліниво понад хрестом, та й ті незабаром ніби падали в вічка. В пасіці пахло медом, молодою травою та польовими квітами. Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась з бадилиною, березкою та з широким листом огірків і побігла до одного ву­лика довгою зеленою стежкою. Між вуликами зеленіла трава, синіли сині дзвоники, показуючи свої ясні осередочки; під ти­ном червоніла, ніби кров’яні краплі, червона смілка, ріс жов­тий кущик дроку. Косе проміння промкнулось під яблунями та важкими дубами й ніби запалило зелену траву, вулики, зе­лене листя на грушах, ще й облило сивого діда червонястим світом.Вже сонце зайшло, вже ніби дрімота розлилась над гус­тими садками, над густим лісом, а дід усе розказував, а діти все слухали, а бджоли гули, неначе гула гучними струнами кобза, приграваючи до чудової казки-пісні пасічника Мико­ли Джері.