Хліб - найбільше багатство переказ

У всі віки на всіх перепуттях історії хліб був найбільшим із багатств.
Коли його обмаль, чваньковите золото непотріб. Його
закопують у землю, як мерця, його ховають за ковані двері, як
найпідлішого злочинця. А хліб і в бундючні хороми, і в селянські оселі здавна вносили на золотих підносах із шанобою. Ти,
золото, годишся тільки для того, щоб на тобі подавати до столу
звичайний чорний житній хліб. Недарма збіднілі народи відверталися
від держав, котрі мали багато золото руки до тих, які
мали багато хліба.
Хліб переважає все. Одне пшеничне зерно тяжче за гори золота.
Вкинуте в землю, воно за один лиш рік дає тисячу зерен. А золотий
мішок вік пролежить у землі й нічого не вродить.
Тож недарма хлібом і сіллю зустрічає Україна своїх дорогих гостей.
Ідіть, народи! Україна не відмовить вам, як не відмовить у хлібі сусід
сусідові, село селу. Можливо, в інших державах не так заведено.
Можливо, там, де владарює золото, за хліб і гребуть золото. А у нас ні.
У нас віддають хліб тією ж міркою, якою позичили... Ми позичаємо
хліб на багатство.
Щоб був у нас хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо:
"Отче наш, хліб наш насущний дай нам сьогодні". І цю молитву батьки
заповідають нам, а ми - нашим дітям. Бо хліб безцінний. Він
сильніший за все, смачніший за все, він дорожчий за золото,
насущний і святий хліб із нашого поля.

      Пропоную дібрати такі 10 слів з ненаголошеними голосними -е-,-и- з перевірочними словами та чотири з них провідміняти так:
Вишневий - вИшня, шевця - швЕць, зачесати - чЕше, стемніти - тЕмний, степи - стЕп, перо - пЕра, шепотіти - шЕпіт, село - сЕла, стежки - стЕжка, верба - вЕрби, синіють - сИнь, кислота -кИслий, широта - шИрокий, чижі - чИж, кити - кИт, чило - чИсла, крило - крИла, плита - плИти, примирити - мИрний .
Н. верба           село             кислота          стежки
Р. верб              села             кислоти          стежок
Д. вербам         селу             кислоті           стежкам
З. верби            село            кислоту          стежки
О. вербами       селом         кислотою        стежками
М. на вербах     на селі       у  кислоті         на стежках

Iноді можна почути слова про те, що всі ці правила, які ми вивчаємо в школі, просто не потрібні. Можна легко обійтися і без них. «Хто придумав всі ці правила? Як було б просто без них!» - вигукують деякі, отримавши чергову двійку за невиконане завдання. Але ці хлопці не праві. Орфографія дуже важлива.

Слово «орфографія» прийшло в російську мову з давньогрецької. Воно має значення «пишу правильно». Тобто, це слово вже визначає основну задачу орфографії - правильне, грамотне письмо. Ще в давнину люди зрозуміли, що без певних правил неможливо передати свої думки на письмі. Адже якщо не дотримуватися однакового написання, то ми не зможемо зрозуміти письмову мову.

Деякі слова в російській мові мають абсолютно однакове звучання. А от значення цих слів залежать від написання. Наприклад, слова «втілити» і «притворить». У тому і іншому випадку на початку слова ми вимовляємо «за». Якщо написати «притворить мрію», то фраза буде звучати дивно, так як приставка при - в російській мові має кілька значень, одне з яких - неповна дія. Отже, зазначена фраза - це позбавлений сенсу набір слів.

Ще приклад однаково звучних слів: луг і лук, ставок і прут, очей і голос, і багато інших. Спробуйте скласти з цими словами речення, не дотримуючись правил орфографії. Що ви отримаєте в результаті? «Прут запустили рибу». «На строкатий цибулю прийшли корови» - нісенітниця, яка заважає письмовому спілкуванню людей. Цього допустити не можна. Розкидаючись багатствами рідної мови, можна втратити і сам мову.

Це в свою чергу може призвести до зникнення нації, тому що мова - це пам'ять народу, записана і передана майбутнім поколінням. Це наша національна особливість, те, що виділяє наш народ в одне ціле серед безлічі інших народів, створює нашу культуру, наші традиції.

І. С. Тургенев писав: «Але не можна вірити, щоб таку мову не було дано великому народові». Мова - це наша велич і наша гордість. Тому кожна людина повинна прагнути чистоту своєї мови, як усної, так і письмової, щоб наші нащадки отримали у спадок «великий і могутній російську мову», а не жалюгідну пародію на нього. Ось у чому, на мій погляд, полягає значення орфографії.