Прочитайте текст. Визначте номери речень, що відповідають поданим
характеристикам: А – речення, не ускладнені відокремленими членами; Б –
речення, ускладнені відокремленим означенням; В – відокремленою
прикладкою; Г - відокремленою обставиною; Д – відокремленим уточню
вальним членом.
1. Поблизу легендарної Качанівки ставу тоді - у XVIII столітті – ще не було. 2.
Натомість текла річка Смош. 3. А граф Рум’янцев, губернатор Чернігівської
губернії, виявив бажання стати власником ще одного маєтку за місцем роботи.
4. Архітектори за рекордно короткий час ударною кріпацькою працею звели
шикарний палаццо, побудований у романтичному стилі. 5. Утім золотий вік
Качанівки – це не Рум’янцев, а українські поміщики й цукрові магнати
Тарновські. 6 Старший із них, Григорій, мав десять тисяч кріпаків, кінні заводи
та вовняну фабрику. 7. Його племінник Василь Тарнавський у молоді роки
навчався в ліцеї з Миколою Гоголем. 8. Ставши повноправним господарем, він
залюбки за до Качанівки не лише колишнього однокашника, а й
найвідоміших істориків та літераторів. 9. А таланових , але бідних –
фінансував. 10. Пантелеймон Куліш писав тут свою «Чорну раду». 11.
Композитор Михайло Глинка, плануючи зупинитися тут на три-чотири дні,
дихав качанівським повітрям цілих три місяці. 12. Місце для творчості йому
виділили стратегічне – в альтанці над винними погребами.

Людина,  яку я поважаю і на яку   хочу бути схожим,— це моя мама. вона завжди добра, ласкава. моя мама дає мені хороші поради. і, часом, коли мами немає вдома і ні з ким поділитися своїм горем чи радістю, в мене ніби камінь на душі. але, коли приходить мама, то горе, розділене з нею, — півгоря, а радість — подвійна радість. інколи, буває  мама насварить   мене за погану оцінку в школі або ще за якусь шкоду — я ображаюсь і, буває, навіть не розмовляю. але частіше я буваю неправий. а коли розумію це, йду до мами і перепрошую. і мама мене завжди вибачає, як би я не провинився. одного разу я уявив, що мами немає. як тоді склалося б моє життя? про це страшно навіть подумати. і я зробив висновок, що мама — це все: і радість, і доброта, і розуміння, і розрада, і все-все на цьому світі. я хочу бачити свою маму завжди щасливою, радісною, ніжною і доброю. а інакше не може й бути.

 

              

                  Осінь.

          Осінь   -  золота пора року. Недарма в народі  її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою.  Адже  саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і  в садах .  Після   довгих клопітких  робіт одержують щедру винагороду від природи за  свою  працю.

        Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори:   червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.

       Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.

       Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.

        Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В  першому  класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:

            « … Падає , падає листя

                   Листя в саду мерехтить.

                   Жовте , яскраво-вогнисте

                   Тихо за вітром летить… . »

      Мені також подобається гати , як з дерев плавно

 опадають  пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на

  землю.  А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,

  та й самою осінню!

         Напевне тому, що я народилася восени  - це і є  моя

 найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.

 Та все ж таки як тільки гарно  восени!