Виконайте морфологічний аналіз виділеного слова :гармонійне

51. Допущено помилку в правописі особових закінчень дієслів у рядку  

г. боряться, спізнися  

52. У написанні особових закінчень дієслів допущено помилку в рядку  

в. хотять, спізнишся, відкриєш  

53. У якому варіанті всі слова − дієприслівники?

в. злетівши, лоскочучи, милуючись  

54. У якому варіанті всі дієслова І дієвідміни?

в. бажати, хотіти  

55. У якому варіанті всі дієслова II дієвідміни?

в. водити, кричати

56. У якому варіанті всі дієслова II дієвідміни?  

а. творити, потроїти  

57. У якому варіанті допущено помилки в правописі особових закінчень дієслів?  

а. полять, кричуть, пересмажиш

58. У якому варіанті всі дієслова вжито у формі 1-ої особи однини?

б. піднімаю, підношу, пробиваю

59. У якому варіанті всі дієслова вжито у формі 2-ої особи множини?

а. висікаєте, вишиваєте, кроїте  

60. У якому варіанті всі дієслова вжито у формі 2-ої особи однини?  

в. ллєш, ліпиш, майструєш  

Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. "Завтра в ньому оселяться люди", — думає з гордістю. А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
— Для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором Майстер.
Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.
Минуло багато років, Хлопчик став дорослим Чоловіком. Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся — ні руками, ні душею.
Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима — ніхто не пам'ятає такого Чоловіка.
— Що ж ти залишив після себе? — питає у старого Чоловіка один дід, — Є в тебе син чи дочка?
— Немає у мене ні сина, ні дочки.
— Може, ти дуба посадив?
— Ні, не посадив я дуба...
— Може, ти поле випестував?
— Ні, не випестував я поля...
— Так, мабуть, ти пісню склав?
— Ні, й пісні я не склав.
— Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? — здивувався дід.
Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці — закам'янілий відбиток Хлопчикової ніжки.
"Ось і все, що залишилось після мене на землі, — з болем подумав старий Чоловік.— Але цього ж мало, дуже мало... Не так треба було жити..."