1. НАПИШІТЬ УДВА, СТОВПЧИКИ ПРИСЛІВНИКАТА ІНШІ ЧАСТИНИ МОВИ коли-небудь, абияк будь-який, казна-що, ймовірно,
недже, десь-не десь , абиде, останне, широко, економно, навіть, ввечері, поміж ось, анізвідки, нікотрий, сила-силенна, тільки,
заради, ІСТОТНо, задля , Мало-помалу, мовби, як-небудь 2 ВИПИШІТЬ ПРИСЛІВНИКИ, які треба писати разом з середини, Ұf
трых, де далі, поїдитячому, уві сні, спідлоба, по/перше, нашвидкүрүч, броду/віку, анітрохи са ма/самотою, Бряди/годи,
праворуч , Кінець кінцем, безупину, за/панібрата, од/віку, до/побачення, најдобраніч, учет веро, передусім, 3/надвору, в/
основному, якнайбільше, потрохи.​

Синтаксичний аналіз речення.
 
1(Коли б я був вітром буйним), 2[я б розгонив чорні хмари], 3(щоб від хмар не слались тіні), 4(щоб сміялось завжди сонце).
   (Коли — ═), [— ═], (щоб ═ —), (щоб ═ —).   

Речення складнопідрядне з паралельною (1 та 3, 4) та однорідною підрядністю (3 і 4), розповідне, стверджувальне;
1-е просте, підрядне умови, двоскладне, поширене, повне, неускладнене;
2-е просте, головне, двоскладне, поширене, повне, неускладнене;
3-е просте, підрядне мети, двоскладне, поширене, повне, неускладнене;
4-е просте, підрядне мети, двоскладне, поширене, повне, неускладнене.  
Граматичні основи:
1)       підмет: я (займ.);
          присудок (складений дієсл.): був б[и] вітром (дієсл.-зв’язка + ім.);
2)       підмет: я (займ.);
          присудок (прост. дієсл.): розгонив б(и) (дієсл. умовн
3)       підмет: тіні (ім.);
          присудок (прост. дієсл.): не слались (дієсл.);
4)       підмет: сонце (ім.);
          присудок (прост. дієсл.): сміялось (дієсл.).  

Другорядні члени речення:
-     означення узгоджені: буйним, чорні – прикм.;
-     додатки: хмари (прямий; ім.); від хмар (непрямий; ім. з прийм.),
-     обставина часу:  завжди (займ. присл.).  

Я багато разів придивлявся до того, як відповідально моя бабуся ставиться до роботи. Але найбільше мені подобалось гати за випіканням пиріжків. У неї якесь особливе ставлення до хліба. Мабуть, це тому, що під час голоду вона не їла вдосталь хліба. 

Отже, бабуся господарює на кухні. Тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. Для неї головне — спекти смачні пиріжки. Очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. Обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. А руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити. 

Спочатку бабуся замішує тісто, додаючи в нього дріжджі, яйця, цукор, масло, борошно, молоко. Вона вимішує тісто ложкою, тоді руками, а потім смішно б'є тісто кулачками та об стіл. Вимішане тісто кладе у дерев'яну діжу, щоб підходило. Вона каже, що у дерев'яній діжі тісто пахне смачніше, бо там живе давній дух предків. Поки тісто підходить, бабуся готує начинку для пиріжків: капусту, товчений горох, ягоди вишні, мак. Від швидкої роботи на обличчі у бабусі виступають крапельки поту, але вона на це не звертає увагу. Вона не стомлюється, бо хіба ж можна втомитись від улюбленої справи? 

Мені подобається гати, як росте тісто у діжі, а іноді аж вилізає звідти. Ось тісто вже готове. Бабуся виробляє невеликі формочки пиріжків, кладе в них начинку і викладає на змазані олією листи. Треба почекати, щоб пиріжки підійшли. Потім бабуся змазує пиріжки збитим яйцем і ставить їх у піч. Перед цим піч витоплена до певної температури. Закриває піч заслінкою і чекає десь хвилин 15—20. Ось тепер вона може трошки відпочити. Я так люблю ці хвилини. Моя бабуся лагідно посміхається, гладить мене по голівці, ніби маленького, а інколи ще й пісню співає. І таким теплом, радістю віє від неї, що я забуваю про всі свої невдачі, і теж чекаю пиріжків. І от прийшов довгоочікуваний час. Бабуся бере лопату, дістає нею листи. На столі, застеленому білою тканиною, вона викладає пиріжки. Накриває їх теж біленькою тканиною. Я завжди дивувався, для чого це? Але моя втіха, моя бабуся таємниче мені шепоче: "Не займай, встигнеш, хай пиріжечки вільно подихають, відпочинуть". Так воно і є. Пиріжки духмяні, м'якенькі, так і ваблять до себе.